Скільки разів дозволено вінчатися в православній церкві: пояснює волинський священник

Вінчання – це  єдність чоловіка та жінки, освячена церквою, коли Господь своєю присутністю з’єднує їх в єдине ціле. В таїнстві вінчання Всевишній подає свою благодатну допомогу, щоб подружжя мало змогу долати всі негаразди, які трапляються у спільному житті. Чоловік і жінка, які вступають у шлюб, перед Богом обіцяють одне одному любов, вірність та чесність подружню впродовж усього життя. Церква сприймає шлюб як таїнство, єдність чоловіка і жінки, освячене церквою. Проте, іноді виникає питання: скільки разів дозволено вінчатися в православній церкві?

Єдиною можливою підставою для розлучення Господь назвав перелюбство, яке оскверняє святість шлюбу й порушує зв’язок подружньої вірності. У разі конфліктів між чоловіком і жінкою, церква вбачає своє пастирське завдання в тому, щоб усіма притаманними їй засобами (повчання, молитва, участь у таїнствах) оберігати цілісність шлюбу й запобігати розлученню. Священнослужителі також покликані проводити бесіди з тими, хто бажає одружитися, пояснюючи їм важливість і відповідальність такого кроку.

На жаль, іноді, з причини гріховної недосконалості, подружжя може виявитися нездатним утримати дар благодаті, сприйнятої ним у Таїнстві Шлюбу, і зберегти єдність сім’ї. Бажаючи спасіння грішників, церква надає їм можливості виправлення й готова після покаяння знову допустити їх до таїнств.

Закони Візантії, встановлені християнськими імператорами і не заперечені церквою, передбачали різні підстави для розлучення. Досі підставами до розірвання шлюбного союзу, освяченого Церквою, крім перелюбства й нового одруження однієї із сторін, визнавали також відхід чоловіка або жінки від православ’я, протиприродні вади, нездатність до шлюбного співжиття, яка існувала до одруження або настала внаслідок умисного самоскалічення, захворювання на проказу або сифіліс, тривала безвісна відсутність, судове покарання, пов’язане з позбавленням усіх прав стану, замах на життя або здоров’я жінки чи дітей,  невиліковна тяжка душевна хвороба та зловмисне залишення чоловіком жінки або жінкою чоловіка. У наш час цей перелік підстав  доповнюється багатьма іншими хворобами.

Крім таїнства вінчання, у православній церкві є ще чин вінчання другошлюбних. Зверну вашу увагу, що таїнство вінчання – лише одне, все інше – це чин вінчання, з покаянними елементами. Тому ми не можемо говорити  про таїнство вінчання у випадку другого чи третього шлюбу.

Вінчання є єдиним неповторним і урочистим таїнством. Воно символізує новий початок для двох людей, які вступають у шлюбний союз перед Богом. Таїнство проходить з великою урочистістю та святковістю, підкреслюючи значущість події. Для церкви перший шлюб є ідеалом, до якого слід прагнути, і який має бути збережений на все життя.

Крім таїнства вінчання, у православній церкві є ще чин вінчання другошлюбних. Зверну вашу увагу, що таїнство вінчання лише одне, все інше – це чин вінчання, з покаянними елементами. Тому ми не можемо говорити  про таїнство вінчання у випадку другого чи третього шлюбу.

Чин вінчання другошлюбних допускається за певних умов, зокрема, якщо перший шлюб розпався через розлучення або смерть одного з подружжя. Церква підходить до цього з великим співчуттям, визнаючи людські слабкості та помилки. Однак, чин  вінчання другошлюбних включає покаянні елементи, що відображає неможливість збереження попереднього шлюбу.

Церква не надає згоди на розірвання церковного шлюбу для догоджання примхам чи підтвердження цивільного розлучення. Проте, якщо розлучення є невідворотним фактом, особливо при роздільному проживанні подружжя, і відновлення сім'ї неможливе, то церковне розлучення дозволяється з пастирської поблажливості. Після законного церковного розлучення другий шлюб дозволяється для невинуватої сторони. Тим, чий перший шлюб був розірваний з їхньої вини, дозволяється вдруге одружитися лише за умови покаяння та виконання єпитимії відповідно до канонічних правил.

Чин вінчання третьошлюбних в православній церкві допускається лише у виняткових випадках. Це – своєрідний компроміс між милосердям церкви та її принциповістю ставлення до  шлюбу. Церковна служба чину вінчання третьошлюбних (та й другошлюбних!) є ще більш спрощеною і містить більше покаянних моментів, підкреслюючи, що це вже третя спроба створити сім’ю. Коли дозволяється третій шлюб, термін єпитимії, згідно з правилами святого Василія Великого, збільшується, а також є свідченням прагнення людини до виправлення і духовного оновлення.

Таким чином, православна церква дозволяє чин вінчання другошлюбних  і третьошлюбних, кожного разу з більшим акцентом на покаяння та смирення. Другий шлюб допускається за певних умов. Зокрема після законного церковного розлучення або смерті одного з подружжя. Третій шлюб можливий лише у виняткових випадках і супроводжується більш тривалою єпитимією, покаянням.

Церква, таким чином, зберігає баланс між милосердям та принциповістю, допомагаючи вірним знайти духовне керівництво та підтримку у важливих життєвих рішеннях.

Протоієрей Ігор Андрес ВЕРЕТКА КАЗМІРЧУК, настоятель храму Волинської ікони Божої Матері с. Богушівка Луцького району Іоанно-Богословського деканату та храму Святого Апостола Андрія Первозванного с. Верхівка Луцького району Успенського деканату.