А це слоненя врятувала від крокодила мама-слониха у Замбії…
Шрами любові. Історія на вечір
Кілька років тому, одного спекотного дня у південній Флориді (США), маленький хлопчик вирішив поплавати в озері за його будинком. Поспішаючи пірнути в холодну воду, він вибіг через задні двері помешкання, скидаючи на ходу своє взуття, шкарпетки і сорочку. Буквально влетів у озеро, не помічаючи, що в цей час алігатор наближався до берега
У будинку була його мати, яка дивилася у вікно. Вона бачила їх обох, коли ті стали плисти все ближче і ближче один до одного. У пориві абсолютного страху мати побігла до води, нестямно кричачи синові. Почувши її голос, маленький хлопчик повернув до берега. Але було вже пізно. Перед самим берегом алігатор наздогнав його. Стоячи на пристані, мати схопила свого маленького хлопчика за руки якраз у той момент, коли крокодил вхопив його за ноги. Почалася неймовірно жорстока боротьба між ними. Алігатор був набагато сильніший за матір, але жінка, в свою чергу, була несамовитою, щоб відпустити свою дитину.
У той час повз них проїздив фермер. Почувши крики, він вискочив зі своєї вантажівки, прицілився і застрелив алігатора.
Пролежавши багато тижнів у лікарні, хлопчик залишився живий. Але всі його ноги були вкриті шрамами від зубів крокодила. А на руках зосталися шрами від нігтів матері, що уп’ялися йому в шкіру, коли намагалась втримати свого сина…
Ми маємо дещо спільне з цим хлопчиком. Шрами. Ні, не від зубів крокодила – від болісного минулого. Але деякі рани маємо через те, що Бог не захотів відпускати нас. Він був поряд, коли ми страждали. Купіль життя сповнена небезпек, і ми забуваємо, що ворог завжди чатує, щоб напасти. Отоді і починається запекла боротьба. Якщо ви маєте шрами його любові на руках, будьте вдячні. Він ніколи вас не відпустить.
Діана ВІССОН, упорядник книги «365 притч на щодень» (видавництво «Свічадо»).
