​«Військо баранів, очолюване левом, завжди переможе військо левів, очолюване бараном»: про провал України на Євро

…Склад збірної України виглядав солідно. Тут і Андрій Лунін, який ледь не власноруч затягнув «Реал» у фінал Ліги чемпіонів. І Ілля Забарний – один із найкращих молодих центральних захисників АПЛ. І Артем Довбик – найкращий бомбардир Ла Ліги, і Віктор Циганков, що теж провів блискучий сезон у «Жироні». Ряд інших легіонерів, які хай і не виглядали у своїх клубах настільки добре, але відіграли сезон у не найгірших командах із топ-ліг Європи. Георгій Судаков та Микола Шапаренко, готові після Євро з УПЛ йти на підвищення за десятки мільйонів євро. Тільки одна проблема. Цілий рік команда з дійсно хороших гравців не грала, а мучилась. Чому? Я б відповів давньою приказкою: «Військо баранів, очолюване левом, завжди переможе військо левів, очолюване бараном». Не будемо, звичайно, порівнювати нікого з людей із тваринами, щоб уникнути образ, але суть є зрозумілою. Одинадцять гравців, які вони не були б майстерні, робить командою головний тренер. Або не робить, як у нашому випадку.

Як оцінити останній рік виступів національної збірної? Мені вистачить одного слова – провал. Жодного якісно проведеного повного матчу. Муки з абсолютно всіма командами від явних аутсайдерів типу Мальти до трохи слабших від нас на папері Румунії чи Словаччини...

Чому все настільки сумно? Тому, що не проглядається колективна гра. Сам по собі склад із хороших виконавців із топових ліг нічого не дає. Футбол – це командний вид спорту. А саме з командними діями  – величезні негаразди. В обороні це виливається у дірки та пожежі, які можуть з’явитися будь-коли та будь-де. В атаці – невміння виходити з-під пресингу через невдалі командні переміщення. Нездатність розкривати насичену оборону суперників з тієї ж причини. Коли немає належного руху, то нема з ким обігратися в пас. Немає пасу – немає футболу. Аксіома.

Не проглядається колективна гра. Сам по собі склад із хороших виконавців із топових ліг нічого не дає.

Хто винен і що робити? Вмикаємо логіку. Єдиний гравець збірної, кого можна відзначити на Євро – Анатолій Трубін. Воротар, зрозуміло, навіть при слабкій грі команди в цілому, здатен виблиснути індивідуальними діями при захисті власних воріт. Якщо з польових гравців виділити нема кого, значить, усі вони зіграли меншою чи більшою мірою погано. Відповідно, у своєму невиразному виступі винні не вони, а ті, хто ось так підготував їх до турніру. А саме – тренерський штаб. Найперше – головний тренер. Якщо людина за рік роботи не здатна налагодити командні взаємодії, її потрібно прибирати з посади. І в цьому, гадаю, полягатиме основна складність. Адже, незважаючи на низький рівень демонстрованої протягом каденції Реброва гри, критики на свою адресу він майже не отримував. Яка там критика, якщо навіть після матчу зі словаками у пресі всерйоз обговорювалося питання, чи можна вважати Реброва топ-тренером. Ну дещиці ж буквально не вистачає до Анчелотті з Клоппом! А потім із самою Бельгією внічию зіграв! Неважливо, що кращі роки бельгійської збірної вже пройшли. Неважливо, що цей результат нічого не дав у плані продовження боротьби на турнірі. Неважливо, що Україна посіла останнє місце у «групі життя». Ціла нічия ж! І ще перемога над словаками!

Як за це можна критикувати?

Взагалі, складається враження, що деяких наших тренерів критикувати просто не можна. Той же Віктор Скрипник з 2019-го року, коли він повернувся в український футбол, невпинно лише деградує, як тренер...

Впевнений, що розносів експертами Реброва ми теж не побачимо. Оскільки голова УАФ Андрій Шевченко не має репутації дуже рішучої людини і часто покладається на думку оточуючих, чи звільнить він у такій ситуації свого товариша та колишнього партнера по нападу? Сильно сумніваюся. Чи напише сам Ребров заяву за власним бажанням? Сумніваюся ще більше. Куди ж він подінеться від тренерської мрії свого життя? А це означатиме продовження ери «динамівських сердець» у збірній з усіма наслідками, що витікають із цього. Одне з найкращих поколінь в історії українського футболу продовжуватиме страждати на полі.

Просто порівняйте з волейбольною збірною України, де досвідчений іноземний фахівець 67-річний аргентинець Рауль Лосано із другого-третього складу команди зробив переможців Золотої Євроліги. Нашому ж футболу за наявного підходу подібні успіхи ще довго не загрожуватимуть. Адже шанси на прогрес зараз є лише у разі приходу іноземця на посаду головного тренера. З українцями на чолі немає навіть шансів. Тому доводиться констатувати: гравці в нас є, а тренерів – нема… 

Станіслав МАТУСЕВИЧ, sport.ua.

Результати матчів збірної України в групі Е на Євро-2024:

1-й тур. Румунія – Україна – 3:0 (1:0 – Ніколає Станчу, 30 хв.; 2:0 – Разван Марін, 53; 3:0 – Дєніс Дрегуш, 57).

2-й тур. Словаччина – Україна – 1:2 (1:0 – Іван Шранц, 18 хв.; 1:1 – Микола Шапаренко, 54; 1:2 – Роман Яремчук, 80).

3-й тур. Україна – Бельгія – 0:0. 

Усміхніться! 

Чоловік із дружиною на кухні. Раптом через стіну:
– Йолопи!!!
Чоловік – дружині:
– Увімкни телевізор, зовсім забув, там же наші у футбол грають.

:)

– Ти за кого на чемпіонаті світу уболівати будеш?
– За наших.
– Це зрозуміло, а потім – за кого?

:)

Сидять двоє футбольних уболівальників. Один іншому:
– От я недавно жіночий футбол дивився, ну немає кінцівки там – й усе.
–  Я теж цілих два тайми як дурень прочекав, думав, як зазвичай у чоловіків, – футболками будуть обмінюватися.

:)

– Чи можна працювати, як звичайні аматори, а отримувати, як найбільш високооплачувані професіонали?
– Можна, – відповіли футболісти збірної України.

Читайте також: Все про Євро-2024: перемогти Англії в серії пенальті допомогла... особлива пляшка.