Найбільшу зацікавленість членів координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради викликала проблема, яка ось уже чимало років болить нашим селянам...
Найбільшу зацікавленість членів координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради викликала проблема, яка ось уже чимало років болить нашим селянам. Йдеться про те, що часто нема кому збувати вироблену сільгосппродукцію, а якщо заготівельники знаходяться, то платять буквально копійки. Особливо це стосується молока
Володимир ЛИС
Були й акції протесту, й обговорення на високому владному рівні, та віз, як мовиться, й нині там. Аби захистити селян, було запропоновано створити асоціації сільськогосподарських товаровиробників. Та на засіданні координаційної ради виявилося, що й тут справи не надто благополучні. Такі асоціації вже створено в 14 районах (не спромоглися створити у Ковельському й Любомльському), але тільки в шести районах зареєстровано статути асоціацій, а без цієї реєстрації діяльність їх не є законною, до того ж неможливо провести обласну конференцію і створити таку обласну асоціацію. Про те, як вони можуть діяти і захищати права селян, розповів на засіданні Ростислав Остапчук з Локачинського району. Тут зуміли захиститися від свавілля і привабити у район нових заготівельників, навіть із сусідньої Тернопільської області. Взагалі ж на координаційній раді виникла гостра дискусія між головами районних рад і безпосередніми виробниками молока з одного боку та переробниками з іншого. За літр молока селянам платять в кращому випадку гривню, а то й 50 копійок, а в гастрономі чи супермаркеті пакет молока коштує вже 4.50 гривні при жирності 2,5. А за радянських часів літр молока у виробників брали по 24 копійки і продавали по стільки ж. Пан Ростислав висловив думку, яку одностайно всі підтримали - порятунок лише в державній дотації, яка є в усьому світі. І ще одна пропозиція, яка прозвучала на раді, викликала загальну підтримку - проведення аукціонів на молоко, тобто за право заготовляти на певній території, або купувати за більшу ціну. А ціна масла і сирів порівняно з ціною молока -взагалі шокує. Обгрунтовуючи справедливість таких цін, голова правління ВАТ «Рожищенський сирзавод» Олександр Іщук нагадав, що проходить цілих чотири місяці технології від продажу молока виробником до продажу сиру, а це значні додаткові затрати. Його ж колега голова правління ВАТ «Чортківський сирзавод» із Тернопільської області Арам Арутюнян знайшов інше «обгрунтування». Мовляв, чи не в кожному селі працюють по кілька заготівельників від різних підприємств. Він готовий замість гривні платити по 1.20, але якщо підвищить ціну, то те ж саме змушені будуть зробити і його колеги-переробники. Точніше, конкуренти, отже, підвищення ціни буде не вигідним. Ось такий ну дуже вже прагматичний підхід, який грунтується лише на суто власних інтересах. Часто трапляються й випадки, про які говорила начальник інспекції якості та формування ресурсів сільгосппродукції Світлана Соколовська. Коли одним селянам заготівельники можуть знизити жирність молока, а іншим завищити, «бо це мій кум, брат або сват». Світлана Іванівна також переконана, що без контролю за якістю здаваного молока, що в теперішніх волинських умовах на місцях робити майже неможливо, наша продукція не матиме виходу на нові ринки збуту. Висловлювалася на засіданні і думка, що дотація грає тільки на руку переробникам, а потрібна загалом державницька політика стосовно села і селян. До активнішої підтримки радами сільгоспвиробників закликав голова обласної ради Анатолій Грицюк.
