УПА на Волині: таємниці повстанської світлини

Він розповів, що на фото крайній ліворуч – його дядько по матері Федір Крайнік на псевдо «Володя», який народився у 1929-му і жив із батьками у Видраниці. Був дуже розумний і добросовісний. 

Представники влади агітували його вступити в комсомол і обіцяли відправити на навчання. Але він вибрав інший шлях. У 1947 році вступає в ОУН і приєднується до повстанців. Це був час, коли сталінська влада особливо лютувала, щоб загнати селян у колгоспи. Українські патріоти чинили цьому запеклий опір і нещадно розправлялися з радянськими активістами. 

Цю світлину Федір передав рідним на початку липня 1949-го, за кілька днів до загибелі. Говорив, що їхня боївка має йти в Карпати, а потім – за кордон. Але не встигли.

Деякий час відстрілювався, а потім піднявся на повний зріст, розчесав гребінцем волосся і вистрілив собі у скроню з пістолета.  

Серед побратимів Крайніка бачимо кількох відомих повстанців, що належали до найближчого оточення надрайонного провідника ОУН Андрія Михалевича (Коса). Другий ліворуч – командир боївки з села Заброди Максим Олексюк на псевдо Явір. Це він був оточений разом із Омеляном Харламповичем (Ясенем) чекістами в хаті в листопаді 1948 року, але зумів вирватися з кільця попри два отримані поранення й обморожені пальці на ногах. За ним стоїть районний господарчий Старовижівщини Кирило Михалевич (Савка). В архіві Коса збереглася його автобіографія. 

Автобіографія

Я, Михалевич Кирило Олександрович – Савка, народився дня 09.04.1928 р. в селі Замшанах Старовижівського району Волинської области. Маючи сім років, почав ходити до школи, тобто в 1935 році, в якій закінчив 5 класів НСШ. Був при батькові на господарці, яка складалася з 11 га загальної площі землі. Родина складалася з 10 душ. За першої большевицької окупації ходив до школи в 4 і 5 класи. В 1940 р. батька мого заарештували большевики, просидівши 3 неділі в Седлищанському КПЗ, захворів і хворого відпустили додому, і 25.05.1941 року помер. За німецької окупації працював на господарці. Коли повстала УПА, працював розвідником СБ до місяця листопада 1943 року, а в місяці листопаді 1943 року вступив до УПА. До фронту був у боївці ком. Дуба. Після фронту, коли організувався відділ у цьому терені, був у відділі ком. Маяка стрільцем. А потім, коли заступив відділ командир Яструб, то був у почоті ком. Яструба. В 1945 році переїхав на працю в запілля в місяці грудні, де і досі находжусь.

Дня 01.01.1947 року був ранений большевиками в правий бік. Господарка в місяці лютім 1944 року зліквідована, будинки спалені, майно пограбоване червоними партизанами. Брата молодшого від мене, з 1930 року, в місяці жовтні 1945 року замордували замшанські  стребки. Родина находиться на нелегальному становищі.

Слава Україні!
Дня 20.09.1948 р.         / - / Михалевич 
Кирило – Савка.

Імена наступних двох повстанців поки що невідомі. Як згадується в архівних документах, 15 липня 1949-го «Володя» разом із товаришами потрапив у засідку оперативно-військової групи МГБ на хуторі Липини біля села Заброди. Кирило Михалевич та Юхим Лахтюк (Яструб) із хутора Ферма були вбиті відразу. Максим Олексюк (Явір) під градом куль зумів утекти і врятуватися. Федір Крайнік був поранений і оточений в житі. Деякий час відстрілювався, а потім піднявся на повний зріст, розчесав гребінцем волосся і вистрілив собі у скроню з пістолета. 

Для впізнання та відвезення тіла в Ратне викликали з Видраниці його родича Василя Федчука. Він згадував, що коли віз підводою Федора до райвідділу, той був ще живий. Він дихав, але був без свідомості. Що було з ним далі – невідомо.
Явір був убитий зрадником Петром Грищуком із села Лучичі (чекістський псевдонім «Калина») 23 травня 1950 року пострілом у спину. 

Ще через рік загинув районний провідник ОУН Старовижівщини Степан Калачук (на світлині другий праворуч). Він був захоплений живим замшанівськими стрибками через відмову автомата і закатований ними. Крайній праворуч – Ярослав Бабій (Марко) був родом із Калуського району на Прикарпатті. Інша інформація про нього поки що відсутня.

Можливо, ви щось про них знаєте? То повідомте, будь ласка, про це редакцію «Волині». 

Микола МИХАЛЕВИЧ, завідувач Кортеліського історичного музею.