«Як я за нею тужу і як би хотіла її побачити тепер...».
«Часто спілкуюся зі своєю мамою… на кладовищі». Історія на вечір
Дві подруги зустрілись за кавою, і одна стала скаржитись іншій: – Моя мати часто мені телефонує і просить прийти поговорити з нею. Я ходжу до неї рідко, а іноді, відчуваю, що мене дратує її поведінка. Ти сама знаєш, якими бувають старі люди: вони розповідають одне й те ж по декілька разів. Крім того, мені ніколи не бракує обов’язків: робота, наречений, друзі…
– А я, – навпаки, – сказала їй подруга, – часто спілкуюся зі своєю мамою. Щоразу, коли мені сумно, я йду до неї. Коли мені стає самотньо, коли в мене проблема і мені потрібне підбадьорення, я звертаюсь до неї, і мені стає краще.
– Це ж треба! – засмутилась інша. – Ти краща від мене.
– Не думай, я така ж, як і ти, – сумно відповіла їй подруга. – Я відвідую свою матір на цвинтарі. Вона померла вже давно, але тоді, коли вона була зі мною, я також не приходила з нею поговорити і думала так , як і ти. Не уявляєш, як мені бракує її присутності, як я за нею тужу і як би хотіла її побачити тепер, коли вона від мене пішла. Якщо мій досвід може тебе чомусь навчити, розмовляй зі своєю мамою сьогодні, поки вона в тебе є, цінуй її присутність і хвали її чесноти, які, звичайно, у неї є.
Розмовляй зі своєю мамою сьогодні, поки вона в тебе є, цінуй її присутність і хвали її чесноти, які, звичайно, у неї є. І постарайся не помічати її вад, які так чи інакше вже становлять частину її сутності.
І постарайся не помічати її вад, які так чи інакше вже становлять частину її сутності. Не чекай, коли вона опиниться на кладовищі, бо там роздуми болять до глибини душі, бо розумієш, що вже ніколи не зможеш зробити те, чим колись знехтувала, і це буде – порожнеча, яку ти ніколи не зможеш заповнити. Тому не дозволь, щоб з тобою сталося те ж саме, що зі мною.
Їдучи в авто, жінка роздумувала над словами подруги.
Прибувши в офіс, вона сказала секретарці:
– З’єднайте мене, будь ласка, з моєю матір’ю, а для інших мене немає, також змініть мій графік, бо цілком можливо, що сьогоднішній день я присвячу їй!
Невідомий автор.
І це стосується не тільки батьків!
