«Підступні» яблука. Колонка мами 4 дітей з Волині

Дід намагається з’ясувати у внуків, як вони виконали його доручення – позбирати опалі яблука. З виразів їхніх облич усе ясно. Вони зробили все абияк. Позирають на діда, бачать, що він розгнівався і поспішають назад до яблуні. На що сподівалися? На те, що дід не перевірить, а потім вони роз’їдуться з батьками по домівках – і буде, як буде. А він, бач, не таким простачком виявився. Не те, що їхні мами і навіть бабуся. Ті «не дотискають», подорікають трохи, побурчать, та й самі дороблять доручене. 

Цей випадок спостерігала у власній родині. Подумки дякувала свекрові за, як тепер кажуть, майстер-клас. Не раз сама доручу синові щось зробити, а перевірю уже тоді, як його вітром здує. А то ще він завів таку моду: коли отримає завдання, то для початку нумо скиглити, що таке вже важке задала – він не може справитися. І дуже мені хочеться махнути рукою та відпустити його, аби лиш в хаті спокійно було. Однак борюся із собою: нагадую собі, що такий «театр» – то технологія впливу дитини на дорослого, намагання «промацати», наскільки ту маму (тобто мене) варто слухати, а що можна й пропустити повз вуха. 

Наостанок же підсумую: з позицій дитини таки важко збирати «підступні» яблука, яких вітер ще й так багато насипав. Так і хочеться схитрувати. З погляду ж дорослого, ця ситуація – не тільки про яблука. Вона – про авторитет і вміння його тримати. Легше взаємодіяти з дитиною, коли його маєш. Особливо в поширених і виховних моментах, коли вона показує, що готова мати багато прав, не маючи ніяких обов’язків. А щоб не втрачати авторитету, важливо дотримуватися свого слова, в тому числі, контролюючи, як дитина виконує сказане.

Маєте свої відкриття, як жити з дітьми так, щоб між вами була повага і співчуття,  – діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова – 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».

Оксана КОВАЛЕНКО, мама 4 дітей.

Читайте також: На Волині за грант від Фонду Порошенка створили Інтеграційне культурне укриття​.