Наталія Іллівна тепер часто приходить на Алею Слави, аби порозмовляти з сином.
Ворог відступив – ціною життя волинянина Андрія Вовка
28 червня 2024 року Президент України підписав указ, яким за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння нашому народові присвоєно звання Героя України старшому солдату Вовку Андрію Богдановичу (посмертно) з відзначенням орденом «Золота Зірка».
«Турист» і «Пуля» душу й тіло поклали за право називатися українцями…
Старший солдат Андрій Вовк загинув 11 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання у Луганській області. Полеглому військовослужбовцю було 40 років. 15 жовтня захисника поховали на кладовищі у селі Низкиничі Нововолинської громади.
Військовослужбовці третьої стрілецької роти та роти вогневої підтримки Володимирського батальйону Волинської бригади тероборони впродовж майже семи місяців успішно виконували бойові завдання на сході України. Кілька днів нашим хлопцям довелося відбивати масований штурм. Накривши шквальним артилерійським вогнем одну із наших позицій, ворог великими силами посунув уперед.
Так у 100-й окремій бригаді ТрО Волині тоді повідомляли про цей важкий, трагічний день:
«Зав’язався пекельний бій, під час якого двоє наших побратимів героїчно віддали свої життя за свободу рідної землі й за право українців називатися українцями. Солдат Іван Іванович Вознюк на псевдо «Турист» та старший солдат Андрій
Богданович Вовк на псевдо «Пуля» – назавжди в строю нашої бригади…»
Тоді волинські тероборонівці відстояли позицію і змусили штурмову групу противника відступити з великими втратами. Загиблих бійців представлено до нагородження бойовими орденами посмертно…
Народжуються патріотами
Розмовляємо з рідними нововолинця Андрія Вовка. Хоча вже минуло трохи часу, але вони й досі не можуть змиритися із важкою втратою.
Мама Андрія - Наталія Іллівна - і сестра Олена дорогою у редакцію, можливо, вже всоте зайшли на Алею Героїв на побачення зі своїм сином і братом. Пані Наталія, витираючи сльози, мовила: «Побували біля наших хлопчиків, поговорили з Андрієм…». У жінки на очі знову накотилися сльози…
Наталія Іллівна пригадала, що син змалечку вирізнявся товариськістю, силою, був підтягнутий, спортивний. Всі знали, що він завжди готовий прийти на допомогу. Спочатку навчався у тоді ще школі №8, згодом перевівся у сьому. Постійно брав участь у спортивних змаганнях. У цей час вирішується питання про встановлення меморіальної дошки на фасаді навчального закладу. Про її сина, зазначила мама, линуть тільки хороші відгуки.
На другий раз я вже бунтувала, не пускала, а він тільки мовив, щоб дала йому благословення.
– Йому була до вподоби військова служба, – продовжила. – Андрій відслужив строкову, і в 21 рік виявив бажання виконувати миротворчу місію в Іраку. Двічі там був. На другий раз я вже бунтувала, не пускала, а він тільки мовив, щоб дала йому благословення. З дитинства був твердий у своїх рішеннях. На одному з похоронів Героя священник сказав: «Ми часто дивуємося і запитуємо, де беруться такі патріоти. Звичайно, є великий вплив родини, оточення. Але вони вже народжуються такими!»
Це – про нашого Андрія. 11 жовтня минулого року на Луганщині він загинув… Вже скоро рік мине… Боляче. Не віриться…
Маму Героя доповнила його сестра Олена:
– 24 лютого 2022 року розпочалася війна. Андрій був у Європі. Цього ж дня він вже приїхав на кордон, і наступних днів поповнив лави ЗСУ. Постійно у телефонних розмовах наголошував, щоб вірили у Перемогу, вірили у ЗСУ. Кілька місяців після початку рашистського вторгнення Андрій був на кордоні з білоруссю разом зі своєю вівчаркою. Тепер цей розумний пес – із нами, є постійним нагадуванням про брата.
Всі пам’ятають Андрія надзвичайно світлою, товариською людиною. Він скрізь був душею компанії. Вся родина болісно сприйняла звістку про його смерть.
Після певної паузи пані Олена додала: «Андрій постійно говорив, що Україна – у нього в серці. І це було щиро. Він – приклад мужності та відваги. Гордимося сином, братом.
Молимося…».
Алла ЛІСОВА, Ігор ЛІСОВИЙ.
У боях за Україну полягли мужні сини Волині
Василь ГУРИК – боєць із села Заячиці, що на Локачинщині;
Володимир БОРТНІК – боєць із села Крупа Луцького району;
Юрій ФУТАЛА – боєць із міста Луцька;
Віктор СІЛІН – боєць із міста Луцька;
Максим КРАСНИЙ – боєць із села Клопочин, що на Іваничівщині;
Олександр ГРЕСЬ – боєць із села Холоневичі, що на Ківерцівщині.
Микола СОВИРА – боєць із села Куснища, що на Любомльщині.
Читайте також: «Золотий хрест» – захиснику зі Старої Вижівки!
