«Влада, що не здатна захистити державної мови, – ніколи не захистить державних територій» (Ірина ФАРІОН, 1964–2024).
«Ти стріляв у мову, а не в жінку»: поетеси з Волині зворушливо написали про Ірину Фаріон
Жорстоке вбивство 60-річної філологині і політикині змусило українців знову заявити наперекір нинішнім владцям, що мова – це не «какая разніца»
І до тих, хто віддав шану Ірині Фаріон і ще раз стану на оборону рідного слова, долучилася і відома волинська поетеса, педагогиня із села Лище Луцького району Євгенія Назарук.
Її рядки пам’яті Ірини Фаріон – влучні і болючі.
«Мерзло небо кольору барвінку...»
Мерзло небо кольору барвінку...
Смерть уже стояла на посту...
Ти стріляв у мову, а не в жінку,
В нашу мову – древню і святу.
Волю ти чию вершив, ординцю,
Як життя забрати посягнув?
Ти стріляв не в неї – в українців–
Хто своє коріння не забув.
Хто тобі відміряв, бузувіре,
Тридцять тих кривавих срібняків?..
Ти стріляв не в жінку, а у віру,
В нашу віру зі споконвіків.
Мерзло небо кольору барвінку...
У повітрі зачаївся жах...
Ти стріляв у ПРАВДУ, а не в жінку,
Що горіла на її вустах.
Також стало відомо, що свої рядки пам’яті Ірині Фаріон присвятила і волинська науковиця, поетеса, письменниця, рекордсменка «Книги рекордів України» Олександра Гандзюк.
Вічна пам’ять Ірині Фаріон...
Олександра ГАНДЗЮК
Вже після спеки Львів відпочивав,
Занурившись у пору вечорову.
Зненацька постріл гучно пролунав:
Стріляли знову в українську мову.
У слово, що Господь благословив
І поселив з іконами у хаті,
У мову, що живе спокон віків,
В ту, що навчали батько наш і мати.
У слово те, що квітне на устах,
З яким йдемо століттями до бою,
В оте, що підлий і підступний враг
Убити думав, цілячись у скроню.
Душа дочасно поспішила в рай.
Молімося: хай з миром спочиває.
Та, лиходію, завжди пам'ятай,
Що мова українська не вмирає!
Читайте також: Євгенія Назарук: «А перший мій вірш був надрукований у газеті «Волинь».
