«Не існує ціни, за яку «рашка» готова була б нас відпустити»

Джо БАЙДЕН, 81-річний президент США, вирішив зійти з президентських перегонів:

 «Для мене було найбільшою честю в житті служити для вас президентом. І хоча я мав намір добиватися переобрання, я впевнений, що для партії та країни буде краще, якщо я вийду з перегонів і сконцентруюся на тому, щоб виконувати обов’язки президента до кінця строку».

Юрій ЛУЦЕНКО, політик, про вбивство у Львові мовознавиці й політикині Ірини Фаріон:

 «Хто б не був виконавцем теракту (а в минулому політичні вбивства чи замахи часто здійснювали навіть бійці АТО), у мене немає сумнівів, що це – операція 5-го управління фсб. Не сумніваюся, що скоро з’являться версії, які мають зіштовхнути «праві» рухи з владою, протиставити патріотичні сили одна одній тощо.
Тому єдиний спосіб гідно вшанувати Ірину Фаріон – зберігати єдність між українцями. Це стосується і тих, хто її палко підтримував, і тих, хто її не сприймав. Через образи, на зло кремлю, заради спільної перемоги».

Вадим ДЕНИСЕНКО, журналіст, про вбивство Ірини Фаріон:

 «Ставка росіян, а, судячи з усього, за цим стоять вони, була примітивна: об’єднати населення проти влади і спробувати створити «срач» під слоганом «погана була Фаріон чи хороша». Але це ще раз показало, що росіяни не розуміють українців узагалі. Адже ця історія об'єднала всіх (і тих, хто мовчить, і тих, хто пише) проти росіян. І всі суперечки про роль Фаріон у новітній історії залишилися на кухнях».

Денис КАЗАНСЬКИЙ, журналіст, про заяву міністра закордонних справ росії сергія лаврова:

 «У нас майже не помітили цієї шикарної заяви лаврова, який розповів, що в разі успіху переговорів у Стамбулі (навесні 2022 року. – Ред.) Україна мала залишитися в межах 1991 року, «за винятком Криму й тих територій, які у квітні 2022 року зайняли російські війська». Тобто про жодні кордони 1991 року насправді не йшлося, навпаки, росія намагалася відібрати ще більшу територію, ніж окуповано зараз.
Це повністю нівелює брехню, що у Стамбулі Україні висунули цілком прийнятні умови, від яких нібито змусив відмовитися Борис Джонсон. Жодних прийнятних умов не було. І щонайменше частину територій, які Кремль намагався тоді відібрати, вдалося повернути».

Євген ДИКИЙ, науковець, військовослужбовець, про те, чому останнім часом росіяни так відчайдушно схиляють нас до капітуляції:

 «російська армія вже вичерпала свій потенціал, хоч за інерцією ще продовжує страшний рух уперед. Наша армія на фронті ще майже не відчула полегшення – навіть найперші бійці нової хвилі мобілізації лише проходять навчання, а більшість ще чекає на повістки та ВЛК.
Омріяний перелом – попереду, якщо за ті місяці, що залишилися, наш тил не посиплеться і не запросить «миру за будь-яку ціну». Слід розуміти, що його ніхто нам не дасть. Не існує ціни, за яку «рашка» готова була б нас відпустити. До повної військової поразки росії нас не припинять вбивати – хіба що візьмуть паузу, щоб після неї вбити ще більше».

Михайло БАСАРАБ, політолог, про те, що попри ймовірні переговори з росією, війна все одно триватиме:

 «Достеменно відомо ще одне – війна продовжиться. Вибачте, але інших варіантів немає. Є й позитивний момент: війна закінчиться кончиною рф. Можливим продовженням невдалих «мирних» переговорів стане значно масштабніша війна за участю більшої кількості учасників, але одним із підсумків такої війни все одно стане розпад рф.
Тому зберігайте спокій і боріться, бо іншого вибору для нас немає. Повірте, точно немає. Воля або смерть».

Єнс СТОЛТЕНБЕРГ, генсек НАТО, вважає, що Європа має готуватися до 10-річної війни в Україні:

 «Головне тут: що сильніше ми підтримуємо Україну і що довше ми готові її підтримувати, то швидше війна може закінчитися. Парадокс у тому, що путін зараз вважає, що може нас пересидіти. Тому війна й триває. А коли ми дуже ясно даємо зрозуміти, що ми тут – надовго, що ми маємо твердий намір довго допомагати Україні, тоді ми створюємо умови для розв’язання конфлікту, за якого Україна візьме гору як суверенна незалежна держава».

Віталій ЧЕПИНОГА, блогер, про українську армію дронів, яка допомагає стримувати ворога і на яку скаржаться російські загарбники:

 «У цьому російському «вопле отчаяния» – велика заслуга всіх вас, дорогі українці й українки! Бо саме ви зняли з себе останню сорочку і задонатили на дрон, на машину, на РЕБ!
Західна допомога – то західна допомога. Хай собі буде, ми – вдячні. Але саме пожертви наших людей перекривають найкритичніші точки фронту. Бо ми дізнаємося про це не з новин, а з повідомлень власних синів, батьків, братів, зятів, племінників, діверів, сусідів, однокласників…

Це – найцінніші інвестиції в історії нашої країни. Ми інвестуємо у своє власне життя, у збереження життя наших воїнів, інвестуємо в майбутнє. У те майбутнє, де «врага не буде, супостата...».