У Мельниці знайшли прадавні слов'янські прикраси
Три жіночі амулети та їхні елементи передав луцький краєзнавець Геннадій Гулько у колекцію Ковельського історичного музею
Артефакти знайдені у Ковельському районі, біля села Мельниця, що за 35 км від Ковеля. Село вражає своєю минувшиною, його власницею певний час була королева Бона. До Першої світової війни Мельниця мала статус містечка, в якому протягом століть проживали представники різних археологічних культур, як розповіла головна зберігачка фондів музею Мирослава Мороз.
«Здавна жіночі прикраси – сережки, намиста, персні, просто стрічки або смужки тканини – підкреслювали індивідуальність власниці, демонстрували художній смак і майстерність, а іноді вказували на матеріальне благополуччя родини. Призначення прикрас було різним: для привертання уваги до себе, для створення додаткового ефекту костюма, для захисту від злих чар і сил», – пояснила працівниця музею.
Тож і ці старовинні прикраси мають свою історію та значення.
Невеличка штампована трапецієподібна привіска могла входити до набору амулетів. Можна вважати, що походить з VI-VII ст., адже була знайдена разом із пальчастою фібулою.
Привіска виготовлена з латуні. Складається з пластини з гладкою поверхнею у формі трапеції. У верхній частині має наскрізний отвір, до якого за допомогою круглого вушка прикріплений сегмент ланцюжка з перевитого дроту.
З подібних деталей виготовляли здебільшого скроневі й нашийні жіночі прикраси. Деякі привіски подекуди входили до наборів амулетів–оберегів або слугували самостійною оздобою.
Підвіска «Брязкальце» (народна назва – «Шумовичок») – давньоруського періоду. Прикраса має кулясту форму, з чотирьох боків розтягнута у кутах із заокругленими гранями. У верхній частині розташоване заокруглене вушко для підвішування. Всередині кульки є маленький дзвіночок, який при коливанні виробу створює ефект легкого шуму. Нижня грань підвіски має прорізи і прикрашена рельєфними насічками у вигляді рисочок.
Брязкальця, або як ще їх називають бубонці, також носили в складі намиста, але іноді прикріплювали до шийних гривнів, зрідка пришивали до головних уборів або вплітали у волосся на скронях. Використовували такі підвіски також як ґудзики, пришивали або підвішували до поясів, іноді ними обшивали спідниці та рукави жіночої сукні. Найчастіше їх носили жінки, але іноді дзвіночки були й у чоловіків. Існує думка, що вони слугували оберегом від злих духів.
Перстень-печатка – ймовірно дитячий. Розміри кільця – 1,6х1,3 см. Перстень прикрашений стилізованим хрестом у вигляді чотирьох пелюсткової квітки, вписаної у коло.
Леся КВІТКА.
Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно! Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ