«Що Васька знайшов у Іванці? Крім довгої коси, більш нічого немає».
Ситцева королева. Історія на вечір
Коли небо засвічує першу ранкову зорю, маленькі феї з крихітними ліхтариками будять квіти. Іванка хотіла побачити, як прокидаються настурції, айстри, жоржини, чорнобривчики… Дівчинці здавалося, що квіти також розмальовують феї. Їй хотілося мати таку ж рожеву сукеночку, як у пухнастої айстри. І коралики кольору білої жоржини. І…
Іванка приміряла квіткове різнобарв’я, маючи в «гардеробі» дві сукеночки: на свято і на щодень. Коралики робила з горобини. Сережки – з вишень. Брошки – з пшеничних і житніх колосків. Прикріплювала їх шпилькою до сукеночки «на щодень» і була «модна-модна».
…Іванка любила розглядати «модні» сторінки в журналах і домальовувати моделям шалики, хустинки, коралі. Сама ж дівчина одягалася доволі скромно. У батьків-колгоспників зайвих грошей не водилося. А потім все стало дефіцитним. Навіть півтора-два метри ситцю годі було купити.
«Треба піти до ворожки. Тоді Васька на Іванку й не гляне».
…Однокласник Василь залицявся до Іванки чи не з першого класу. Але вперше провів додому, коли були восьмикласниками.
…Оксанку вважали модницею. Її сім’ї «йшла Канада» від родичів. Тому Іванчина однокласниця мала такі речі, яких село не бачило.
Оксанка приходила до клубу в заокеанських одяганках, зверхньо дивилася на своїх скоромних односелиць і кидала закохані погляди на Василя. Хлопець їй подобався. Своїй кращій подрузі Оксанка сказала: «Що Васька знайшов у Іванці? Крім довгої коси, більш нічого немає». «Іванка гарно вчиться». «Треба піти до ворожки. Тоді Васька на Іванку й не гляне». «Оксано, що ти таке говориш?!» – перелякано мовила подружка.
Ходила Оксана до ворожки, чи ні, – невідомо, але навесні, у випускному класі, Василь почав із нею зустрічатися.
Ольга ЧОРНА.
