«А може усі ці роки чоловік знає про її вчинок і тепер просто мовчить?».
Її єдиний гріх -таємниця. Історія на вечір
Світлана дивилась на те, як поруч спить чоловік. Розбудити його і поговорити відверто? Але ж тоді її життя розлетиться, мов картковий будиночок. Проте й губитись у здогадках і тисячі разів ставити собі одне і те ж запитання вона більше не може. І як далі бути, адже та ситуація, в якій вона зараз, просто нестерпна
Вони з Вадимом уже двадцять п’ять років разом. Як одружились у вісімнадцять, так і прожили в парі стільки літ. У них є п’ятнадцятирічний син Антон. Він – її найбільший і єдиний гріх-таємниця перед чоловіком.
Уже десять років вони були разом, а лелека усе пролітав повз. В однокласниць уже по троє щебетало, а у них жоднісінького разу навіть натяку. Просила Світлана чоловіка перевіритись, а він уперся.
– Он у брата троє і в сестри двоє. Наш рід – здоровий. Іди й перевіряйся ти. Я відчуваю, що зі мною усе гаразд.
Відчував він, але погано. Після огляду спеціаліст сказав, що Світлана абсолютно здорова. Коли ж вона прямо у кабінеті розридалась, сказав їй здивовано:
– А що вам заважає «скочити в гречку»? Разок, для діла! Адже, якщо ви здорова, то причина – чоловік. Ось і міркуйте, чи лишитись йому вірною і бездітною, чи мати дитя … і маленьку таємницю.
Світлана тоді подумала, що той несповна розуму, але ті слова засіли їй у голові. Увечері поспішила до найкращої подруги, практично сестри.
– Любочко, що робити, – ридала на кухні. – Я на мам з дітьми уже дивитись не можу. Чому у них є, а я не маю?
Так і з’явився на світ їхній єдиний із Вадимом син: схожий, як дві краплі води, на маму, а від Артурчика мав лиш величезну родиму пляму на щоці.
Люба була дівчиною цікавою. Хоч і виросли вони зі Світланою в одному середовищі, дечим вона все ж відрізнялась. Мабуть, ще років з тринадцяти, поки Світлана ще лялькам коси плела, Люба уже бігала на побачення.
Красива і харизматична, вона, здається, мала лиш один критерій у виборі кавалера – подобається чи ні. Ішла про неї недобра слава, не одна жінка прибігала стосунки з’ясовувати, але для Люби усе було пусте. Чоловіки мінялись у її житті, мов кадри у фільмі. Декого, зустрівши пізніше, вона навіть і не впізнавала, але один усе ж затримався на цілий рік – Артурчик. Ось його і запропонувала Люба подрузі «позичити» на кілька побачень.
– Він мене так кохає, усе для мене зробить.
Як Світлана погодилась – і досі для неї не зрозуміло. Мабуть, стан душевний у той час був таким, що на все ладна була. Після першого ж «побачення» вона й понесла. Так і з’явився на світ їхній єдиний із Вадимом син: схожий, як дві краплі води, на маму, а від Артурчика мав лиш величезну родиму пляму на щоці.
Вадим тішився сином, ні про що не здогадуючись. А Світлана раділа, що її мрія, хай хоч і обманом, але здійснилась.
Люба за ці роки схаменулась і вийшла заміж за солідного дідугана. Зі Світланою вони – найкращі подруги. Разом їздять відпочивати, на всі свята теж гуртуються. А нещодавно Любка первістка на світ привела. Через те дитя і не спить тепер Світлана.
Ще Любу навіть і не виписали з малям додому, а її чоловік уже подав на розлучення.
– Воно – не моє, – сказав, мов відрізав, Любчин чоловік. – Це Світланиного Вадима син.
Коли Світлана побачила малого – усе зрозуміла: та сама родима пляма на щоці. Любка таки не забула Артурчика!
Але ще більше Світлану здивувала реакція Вадима на ті закиди. Їй здалось, чи й справді почувши те, він щасливо і гордо усміхався.
Уже тиждень не знаходить собі місця Світлана. Люба і Вадим у неї за спиною разом? А може усі ці роки чоловік знає про її вчинок і тепер просто мовчить? Але чому не перечить звинуваченням Любчиного чоловіка? Найбільше вона боялась, що колись син і чоловік дізнаються усю правду. То як тепер бути? Світлана геть заплуталась і не знає, як жити далі.
Анна КОРОЛЬОВА.
