Йшов першим і підрвався на міні – у громаді на Волині вшанували пам'ять 22-річного сапера-розвідника

Участь у заході взяли рідні, вчителі та учні школи, земляки, представники місцевої влади. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять Героя та всіх захисників, які загинули, захищаючи Україну.

Про це повідомляє Турійська селищна рада.

У цей день кожне слово з уст ведучих заходу, школярів, усіх, кому надавали слово, було присвячене пам’яті Олександра, підтримки рідних, біль у серці яких не можна втамувати жодними словами, проте пам’ять і шана має горіти незгасимим вогником упродовж поколінь.

Почесне право відкрити меморіальну дошку було надано батькам Людмилі та Миколі.

Чин освячення здійснив декан Турійського деканату митрофорний протоієрей Миколай Даньків.

Багато теплих добрих слів прозвучало про Олександра, вірного і мужнього сина своєї країни, доброго і чуйного хлопчину, який у складний момент для своєї країни вчинив як справжній чоловік та патріот. До присутніх почергово зернулися Турійський селищний голова Олексій Безсмертний, директорка ліцею Лариса Лотоцька, священник Миколай Даньків, бабуся Софія Потапюк.

Народився Олександр 10 лютого 2000 року в селі Кульчин. Ріс допитливим хлопчиною. До восьмого класу навчався у Кульчинській школі. А в 2014-му разом з мамою переїхав на постійне місце проживання у село Видраниця на Ратнівщині. Там закінчивши 9-ий клас, вступив до Ковельського ПТУ № 5 на будівельника. У 2020 році 23 червня був призваний до лав ЗСУ. Служив у прикордонних військах. За відгуками керівництва був надійним солдатом. Мама неодноразово отримувала листи подяки від командира. 2 грудня 2021 року демобілізувався. Повернувшись додому, поїхав на заробітки до Польщі.

Та коли почалося повномасштабне вторгнення, свідомо зробив вибір повернутися в Україну і стати на захист держави. Олександр добровольцем з’явився до районного військкомату і склав присягу на вірність українському народові.

«Не для того я служив в армії півтора року, щоб ховатись від війни у Польщі», – казав Сашко своїм рідним.

Тільки-но повернувся з-за кордону, взяв наплічник з необхідними речами і відразу ж поїхав у військкомат.

Два місяці Олександр Потапюк був на навчанні в Кам’янці-Подільському. Тут він перевчився на сапера. Служив у складі ОДЧН ГІЗ (група інженерного забезпечення) 65 окремої механізованої бригади.

28 липня 2022 року старший солдат Олександр Потапюк загинув. Сталося це в Оріховому Запорізької області. Він був сапером-розвідником, йшов першим і підірвався на міні.

У пам’яті всіх, хто знав Олександра, він назавжди залишиться молодими 22-річним юнаком.

Світла пам’ять про Героя житиме у серцях вдячних українців. А його образ зустрічатиме нинішні і прийдешні покоління кульчинців на фасаді школи і нагадуватиме усім, яка дорога ціна заплачена за право бути вільними і незалежними на своїй землі.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Загиблий в авіакатастрофі курсант був родом з Львівщини.