Давайте відверто говорити про сценарії майбутнього та про образ перемоги.
Люди – не дурні. Але з ними треба говорити
В публічному просторі нема сценаріїв завершення війни. Нема розмов про те, що таке перемога, що таке поразка, який спектр варіантів між ними, де червоні лінії. Нема розмов про те, що імперія обов’язково повернеться. Що мир – ненадовго
Понеслася хвиля коментарів після соціологічного дослідження КМІС, що нібито 32% українців готові відмовитися від деяких територій в обмін на мир (раніше було 10%).
Перепрошую. А що, є така опція? Нам хтось пропонує мир в обмін на територію?
Якщо завтра почнуться переговори з росією, то вимогами путіна будуть «денацифікація» та демілітаризація, думайте самі, що означає перше слово і які наслідки другого.
Ніхто не пропонує і не пропонуватиме нам миру в обмін на території. Окрім випадку, коли тривалість цього «миру» буде три роки.
Щоб росія встигла перепочити й підготуватися до наступної фази, в ході якої вона вже не повторить помилок 2022 року… Як друга Чеченська війна…
Мета росії – знищення української державності та/або ідентичності, варіанти можливі в межах цієї основної мети. Знищення державності та ідентичності, як було з народами
Поволжя, Кавказу, Сибіру. Знищення державності при збереженні ідентичності, як було в УРСР або в «кадировській» Чечні. Знищення ідентичності при збереженні державності, як у білорусі.
За тим самим дослідженням, це розуміють 84% тих, хто не готовий поступатися територіями, та 69% тих, хто начебто готовий. З них відповідно 68% та 46% чітко розуміють, що мета росії – геноцид.
Люди – не дурні. Але з ними треба говорити.
В публічному просторі нема сценаріїв завершення війни. Нема розмов про те, що таке перемога, що таке поразка, який спектр варіантів між ними, де червоні лінії. Нема розмов про те, що імперія обов’язково повернеться, Що мир – ненадовго.
Люди – дезорієнтовані. Спитайте їх про що-небудь, і ви це побачите.
38% готові на «заморозку» без гарантій безпеки. Оцієї цифри я боявся б.
Набагато більше готові на це за умови членства в НАТО.
Знову перепрошую. А що, є така опція?
НАТО нам не пропонують і найближчим часом не пропонуватимуть.
Одного дня переговори таки почнуться. Інакше не буває, всі війни завершуються переговорами (навіть капітуляція та окупація не скасовують переговорів з тими, хто бере на себе відповідальність після зруйнованого злочинного режиму). І суспільство, не підготовлене дискусіями й не озброєне розумінням, може луснути. Це буде шикарний подарунок путіну. Можливо, посмертний, а може й ні.
Не треба робити таких подарунків. Давайте відверто говорити про сценарії майбутнього та про образ перемоги.
Валерій ПЕКАР, підприємець, громадський діяч, публіцист.
Читайте також: Волиняни-боржники ризикують залишитися без води.
