Підполковник Сергій Вербицький біля свого збитого бомбардувальника Су-24.
«Літак вибухнув. Вогонь пішов у кабіну...»
«Була мала висота – я катапультувався десь метрів 30 – 40 від землі. Бачив, як відлітає палаючий літак. Бачив дерева дуже близько, землю. Встиг тільки подумати: «Відкриється чи не відкриється?». І все, я приземлився», – розповів LIGA.net про своє катапультування зі збитого росіянами Су-24М штурман Сергій Вербицький (на фото)
«У Гостомелі росіяни нас явно не чекали»
Перший бойовий виліт під час великої війни для Сергія Вербицького відбувся вже у перші години вторгнення росіян.
«Нам дали задачу – вдарити по аеродрому «Гостомель». Там уже висадився російський десант. Підготувалися. Заправили літаки. Полетіли виконувати, – згадує штурман. – У цей перший виліт мені ще не до кінця вірилося, що у нас – війна, що треба бомбити. Остаточне усвідомлення прийшло безпосередньо перед ціллю. Ми підлітали до Гостомеля. По нас запустили ракети з ПЗРК. Там ще працювала пара наших МіГ-29. Почули інформацію з землі, що ворожа пара літаків йде на перехоплення.
У цей перший виліт мені ще не до кінця вірилося, що у нас – війна, що треба бомбити.
Підлетіли до аеродрому, побачили російський десант – багато військових. Розуміли, що якщо нам дали ціль – там вже точно не наша піхота. Вони нас, як я зрозумів, взагалі не очікували побачити. Почали бігати, намагались заховатися. Але не встигли – ми відпрацювали, поки вони ще бігали...
«Вже коли відпрацювали, почули від пілота з тої пари МіГ-29, що росіяни збили один наш винищувач, – продовжує розповідь Сергій. – І літак, який вижив, і ми отримали команду на повернення. Бо у росіян літаки новіші, стріляють далі. Нашим винищувачам потрібен був час, щоби трохи підлаштуватися і навчитися збивати їх розумом.
Коли (екіпажі.– Ред.) цього навчилися, тоді й з’явилася легенда про «Привида Києва», завдяки хлопцям із Васильківської бригади. «Привид Києва» – це вони».
«Варіантів багато не було – або йти через мінне поле, або потрапити в полон»
Після того екіпаж Сергія Вербицького успішно вражав ворожі колони на Київщині,
Сумщині, Чернігівщині, Донеччині та Харківщині.
«У перший тиждень росіяни настільки не очікували на наші літаки, що і колонами їздили, і зупинялись, виходили з машин. Їх буквально видно було з літака: ось машини, ось особовий склад – просто працюй. Ми бачимо, скидаємо бомби – і їх більше немає.
Дуже допомогло, що росіяни не очікували нашого опору. І те, що їм розказували, нібито в перший же день вдалося знищити всю українську авіацію. Вони навіть не припускали, що літаки будуть прилітати і кидати на них бомби щодня.
Дуже допомогло, що росіяни не очікували нашого опору. І те, що їм розказували, нібито в перший же день вдалося знищити всю українську авіацію.
Далі вони вже порозумнішали, зробили висновки, почали переміщення робити більш обережно, невеликими колонами. Були готові, що авіація може в будь-яку хвилину завдати удару. У нас збільшилися втрати екіпажів»...
Під час 13-го бойового вильоту – у березні 2022 року – окупанти вразили бомбардувальник Сергія Вербицького, коли він виконував завдання в Ізюмі на Харківщині. Пілот Олексій Коваленко загинув (його пошановано званням Героя України посмертно). Сергій встиг катапультуватися. Після падіння на ворожій території кілька годин мінними полями він пробирався до позицій українських захисників.
«Я не повинен був пройти ці ділянки неушкодженим. Але там варіантів багато не було – або йти через мінне поле, або потрапити в полон. У полон не хотілося. І якось так склалося, що обійшов усі міни».
8 липня 2023 року Сергію Вербицькому присвоїли звання Героя України.
«Якимсь особливим героєм я себе ніколи не відчував. Я виконував ту ж роботу, яку виконувало багато інших людей. Не до кінця розумію, чому мені присвоїли це звання, а їм – ні. Сподіваюсь, вони всі отримають нагороди, на які заслужили», – каже штурман.
«З появою сучасних F-16 має стати легше»
Сьогодні Герой України, підполковник Сергій Вербицький вважає, що з появою в Україні сучасних F-16 «має стати легше». Та й зараз російська ППО «теж не так, щоби й дуже встигала за нашими літаками».
«Хіба, якщо у них є якесь перехоплення чи інформація, що на конкретному напрямку буде працювати наша авіація, – ставлять в зону чергування свої винищувачі. Вони дуже заважають. А відігнати їх нам нема чим. Поки що. З появою сучасних F-16 має стати легше. Росіяни вже не зможуть підійти до нас так близько. Ані їхні бомбардувальники, ані їхні винищувачі», – зауважив Вербицький.
Він вважає, що це матиме навіть суто психологічний вплив на ворожих пілотів. «Раніше росіяни були впевнені, що їх нічим не дістануть. Тепер у них будуть з’являтись такі ж думки, як і у нас: «Це ж мене можуть збити». Я, наприклад, не знаю, що відчуваєш, коли впевнений, що тебе не зіб’ють. Я не пробував», – сказав штурман.
Сергій Вербицький додав, що йому знайоме неприємне відчуття, «коли знаєш, що йдеш на завдання і тебе можуть вбити». «Як воно, працювати в безпечних умовах, – я не знаю», – зауважив він.
За його словами, наприклад, російські бомбардувальники зараз взагалі нічого не бояться. І кидають бомби за межами дії нашої системи протиповітряної оборони. «На початку вторгнення, коли нам ще більше не вистачало засобів ППО, вони залітали на нашу територію і кидали бомби, як ми, – над ціллю. При цьому, коли їх брали в полон, розказували: «Я ж не знав, що тут місто. Мені просто сказали ціль. Це – казки для наївних», – підкреслив Вербицький.
Він наголосив, що екіпаж, який летить виконувати завдання з бомбардування, не може не подивитися, що це за ціль і де вона: в місті чи ні. «Екіпаж у будь-якому випадку це перевіряє. Вони все знали. Вони розуміли, що летять бомбити міста. Ті, хто бомбив маріупольський драмтеатр, абсолютно точно знали, куди вони кидають бомби», – переконаний штурман.
Євгенія МАЗУР, спеціальний кореспондент LIGA.net.
