Чому я розлучився з жінкою, яка мене справді кохала…

Але свого часу він так і не зміг пояснити їй, чому ж він вирішив піти від неї, і це досі не давало йому спокою. Тому я запропонувала написати йому свою сповідь про це й уявити, що та жінка прочитає його листа. Він вилив весь свій біль і провину на папері. І це дійсно дало йому жадане відчуття полегшення і душевного спокою. З його дозволу, я вирішила опублікувати цю сповідь тут.

«Чому я пішов від тебе? Чесно, я навіть не знаю з чого почати. Але все ж почну, адже ти ж хотіла знати правду? Тоді слухай!

Мене дуже дратувало, коли ти не була собою, а просто з усіх сил намагалася сподобатися мені за будь-яку ціну. Коли ти намагалася вгодити мені й не розповідала про свою втому або невдоволення чимось.

Не відкривала мені свою злість чи образу на мене, а просто мовчала і продовжувала мило посміхатися. Ось у цей момент злитися починав уже я. Адже  дійсно не розумів – навіщо всі ці жертви? Хіба я просив тебе бути тихою і завжди з усім погоджуватися? Ні, не просив. Тоді для чого увесь цей цирк?

Краще б ти була живою й емоційною. Могла висловити мені все, що тебе турбує і бентежить, прямо  в очі. А не продовжувати вічно з усім погоджуватися і просто мовчки посміхатися, ніби тебе дійсно все влаштовує. Але, дідько, я ж бачу, що це зовсім не так!

Ось саме це мене і відштовхувало в тобі – постійне сліпе бажання догоджати мені завжди та в усьому. У мене було таке відчуття, ніби я живу з роботом, який запрограмований зробити мене щасливим і йому плювати на власні потреби, бажання і цілі. А може їх у нього і не було взагалі?

«Мене дуже дратувало, коли ти не була собою, а просто з усіх сил намагалася сподобатися мені за будь-яку ціну».

Я так хотів теж робити тебе щасливою, але я не знав як, тому що ти постійно все приховувала і тільки як мантру повторювала: «Ти – моє щастя. Головне, щоб у тебе все було добре», і це доводило мене до сказу!

Я не знав, як вивести тебе з цього стану сліпого служіння мені. Не знав, як змусити тебе прокинутися і знову стати тією, яка колись так мене зачепила і вразила в саме серце… Тоді ти була такою живою, цікавою, яскравою, повноцінною й енергійною, такою емоційною і по-своєму унікальною, мені так це в тобі подобалося!

А потім ти чомусь вирішила забути про себе й обмежити коло своїх інтересів тільки мною. Тому я став почуватися винним, що так сталося, адже не міг так само відмовитися від усього, що було дорогим для мене: друзів, хобі, вільного часу і простору. Я не міг і не хотів від цього відмовлятися, бо відчував, що це неправильно, адже так не має бути в здорових і нормальних стосунках.

І тому я поступово почав віддалятися від тебе, щоб зберегти цей баланс. Але  ти зовсім не допомагала мені в цьому, а навпаки – постійно наздоганяла і повторювала, що не можеш без мене жити. Мене це душило і лякало. Я почав замислюватися над тим, щоб розлучитися з тобою…

Так, я знаю, що ти дійсно кохала і поважала мене. Але при цьому ти взагалі не вміла любити й поважати СЕБЕ, а для мене це було дійсно дуже важливо. Тому так буде краще. Я щиро бажаю тобі знову знайти й полюбити себе та більше ніколи, чуєш мене, ніколи не бути просто чиєюсь блідою тінню. Адже ти варта набагато більшого, просто завжди пам’ятай про це.

Р.S. Дорогі жінки, не намагайтеся постійно підлаштовуватися й у всьому догоджати вашому чоловікові, пам’ятайте і про себе теж. Адже, як бачите, такі жертви нікому не потрібні. Їх нечасто  гідно оцінюють. Тому просто будьте собою, і ви ще обов’язково зустрінете саме СВОЮ рідну і кохану людину.

Світлана СВІТЛИНА, tutka.ua.

Читайте також: «– Яким прикметником ви описали б ваші стосунки? – Занадто короткі» (Історія до сліз)​.