Волинянин з Грузії, який втратив на війні ногу, вірить у Перемогу України

До повномасштабної війни разом із сім'єю 5 років проживав в Ковелі. У перші дні вторгнення Росії в Україну пішов до війська добровольцем.

Суспільному боєць розповів: наприкінці квітня 2024 року на Покровському напрямку потрапив під обстріл та втратив ногу.

Зараз боєць на позивний Гурген перебуває на лікуванні та реабілітації. Чоловік каже: збирається після відновлення повернутися до війська і побратимів.

«У ТЦК спочатку відмовили, бо я не маю громадянства»

У 2017 Георгі Кирія гостював у родичів на Волині, познайомся із ковельчанкою та закохався. Пара одружилася і залишилися жити в Ковелі.

Коли розпочалася повномасштабна війна, розповів Георгі, він перебував у Києві на роботі. Але одразу повернувся до сім'ї. 25 лютого 2022 року чоловік вже стояв у черзі до Терцентру комплектування і соцпідтримки.

«У ТЦК спочатку відмовили, бо я не маю громадянства. Але зарахували мене до 100 ОМБР. Тоді це ще була бригада територіальної оборони. Я не знав, куди я йду і що там буду робити, але мусив захистити свою сім'ю. Бо тут моя дружина, тут мій син,» — розповів Гурген.

У складі волинської «сотки» Гурген понад два роки ніс службу на посаді старшого стрільця механізованої роти. У квітні 2023 року отримав перше поранення та важку контузію.

З його слів, він міг би розірвати контракт у будь-який момент, бо досі не є громадянином України. Але після поранення швидко повернувся у стрій.

«Коли я пішов захищати Україну, то я вирішив, що до останнього буду захищати, до перемоги. Я по-іншому не можу, я не можу залишати побратимів», — говорить військовослужбовець.

«Що таке війна я знаю з дитинства»

Зі слів військовослужбовця, у тому регіоні Грузії, де він народився і жив, ще до 2008 року стояли російські «миротворці». Принаймні так пояснювали тоді свою присутність у чужій країні російські військовослужбовці.

Каже, що чоловіки у формі не раз заходили до оселі, де він жив із батьками.

«До нас додому ці «миротворці» приїздили не раз. Вони щоразу просили горілку. Коли був у першому класі, то пам'ятаю, як вертольоти над головою літали туди-сюди. Що таке війна я знаю з дитинства», — пригадує Гурген.

Коли Георгі виповнилося 18 — пішов на строкову службу до грузинської армії. Пригадує, що пробув на службі орієнтовно 4 місяці, коли Росія розпочала наступ. Чоловік тоді не брав активної участі у бойових діях, але був залучений до оборони своєї держави.

«Ті хлопці, які брали участь у бойових діях в Грузії, вони зараз знову протистоять росіянам, але вже в Україні. Те, що ми не змогли зробити в себе, ми зробимо в Україні», — каже Георгі.

«Лікарі не знали чи я виживу»

У кінці квітня 2024 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку автівка Гургена потрапила під мінометний обстріл.

Військовослужбовець отримав тяжке поранення, йому ампутували частину лівої ноги. Також йшла мова про можливу ампутацію руки.

«Я нічого не пам'ятаю про те, як отримав поранення. 5 днів був в комі. Коли прийшов до тями, то спитав чи буду жити. Лікарі не знали чи я виживу. Каже: 50 на 50. Якщо запрацюють нирки, то буду. І вони запрацювали», — говорить боєць.

Зі слів військовослужбовця, велику підтримку після поранення він отримав від сім'ї. Дружина Інна не відходила від лікарняного ліжка і казала, що ні за що не залишить чоловіка.

Зі слів жінки, у цій критичній ситуації її також дуже підтримав 5-річний син Артем. Він спокійно сприйняв втрату ноги батька. І нині пишається своїм татом-героєм.

«Дитина підійшла, мене обійняла і каже: мам, не плач, тато наш буде живий. Він всім діткам у дворі розказує, що його тато на війні був і в нього тепер робот-ніжка», — каже Інна Кирія.

«Робота у війську для мене знайдеться і на протезі»

Інна Кирія каже, що сподівалася на те, що чоловік після тяжкого поранення демобілізується і залишиться із сім'єю. Але він має намір повернутися до побратимів.

Зараз Гурген перебуває на лікуванні в одному із медзакладів. Хоч після поранення минуло лише три місяці, але боєць вже пройшов безплатне протезування та вчиться ходити на протезі.

«Я постійно телефоную до побратимів. Я не можу все це так залишити. Не обов'язково воювати на нулі, робота для мене знайдеться і на протезі. Я хочу підняти прапор України після перемоги разом із побратимами», — розповів Гурген.

Державні нагороди є, а громадянства України — немає

За сміливість проявлену під час виконання бойових завдань Георгі Кирія отримав три державні відзнаки. При цьому українського громадянства у нього поки що немає. Каже, що бракує довідок і його бригада зараз як може допомагає розв'язати це питання.

«Я не за нагороди й не за гроші воюю. Я хочу, щоб люди це знали та розуміли. Я хочу далі жити спокійно в Україні зі своєю сім'єю», — говорить Гурген.

Військовослужбовець розповів, що вірить у перемогу України. А також у те, що з території Грузії ще також виженуть окупантів.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Ковельські ветерани перезавантажувалися спортом (Фото).