По іміджу путіна завдано страшного удару.
«Памагітє!.. путін, гдє ти?»
Найяскравіші за тиждень думки і цитати
Олександр КОЧЕТКОВ, аналітик, про «курську» операцію ЗСУ:
«Сподіваюся, що нашим командуванням добре прораховані не тільки підготовка і сам прорив, але й завершення цієї блискучої операції. Але одну дуже важливу мету вже досягнуто: вщент зруйновано міф, який старанно розповсюджує кремль – що війська агресора поволі, але невпинно сунуть вперед. Тобто, що рано чи пізно Україна впаде, мовляв, сенсу підтримувати її нема, тому на потенційних переговорах мова має йти виключно про варіанти капітуляції України... Але ж ЗСУ таки вміють діяти креативно та результативно і ламати ворожі розрахунки».
Юрій КАСЬЯНОВ, волонтер, про морально-психологічний бік операції Сил оборони в Курській області росії:
«По іміджу путіна завдано страшного удару. Батько нації, безкомпромісний диктатор, ворог сатанізму, цар всієї русі, який розмовляє на рівних із самою Америкою, отримав образливий ляпас по носі від української армії, яку російський генштаб давно списав в «утиль» у своїх переможних зведеннях».
Ольга ЛЕНЬ, журналістка, дивується безпорадності влади та суспільства у прикордонних районах росії, куди зайшли українські війська:
«Всі ці їх колективні «Памагітє!.. путін, гдє ти?» дають розуміння, що сам процес закидування авіабомбами та ракетами власних міст росіяни не те що кілька років, але навіть кілька місяців не зможуть витримати...Там нульова самоорганізація помножена на пофігістичну владу. У рф у умовах війни на їхній території влада просто втратить контроль над країною. А холопи будуть хором скиглити та чекати нового доброго царя».
Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ, Президент України, про досягнення ЗСУ у використанні дронів на полі бою:
«За липень наші воїни застосували більше дронів, ніж окупант. Це має бути стійкою тенденцією на фронті – по всіх видах дронів, які є в наших підрозділів».
Вадим ДЕНИСЕНКО, політик, політичний аналітик, журналіст, про грізні заяви білоруського диктатора перекинути до кордону з Україною ракети «Іскандер» та ЗРК «Полонез»:
«Висування військ до кордону України – це ні про що. Він не збирається воювати. Він демонструє гнів (і демонструє його росіянам). І поки – це гра. Якщо є бажання, можна навіть знайти елементи сміху над рф, бо висунули «Полонез», який так потрібен росії, але його білорусь і Китай (точніше – просто Китай) не продають рф. Тому росіяни й торгуються нині з Іраном… Ще раз наголошу: головну роль у позиції лукашенка щодо дозволу чи не дозволу на повторне вторгнення через Україну для рф, зараз відіграє Китай. Поки ніщо не свідчить про те, що Китай дає добро».
Андрій МАГЕРА, правник, про небезпеку законопроєкту Володимира Зеленського про запровадження в Україні множинного громадянства:
«Чудово розумію, що у післявоєнний період наша країна змушена буде стимулювати трудову імміграцію з найбідніших держав світу. Проте це не означає, що громадянство України має надаватися всім охочим. Особливо це стосується людей, які не бажатимуть інтегруватися в цілісне українське суспільство, сприймати нашу мову, культуру та історію».
Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст, про перенесення лінії фронту на територію Курської області росії завдяки вдалій атаці ЗСУ:
«Не так сталося, як гадалося ворогу. Росіяни вже звикли до нестабільної ситуації у Бєлгородській області. Тепер до регіонів, жити в яких – небезпечно, додається і Курська область. Але ж цим перелік прикордонних регіонів росії, які можуть стати небезпечними для життя росіян, не завершується. Кордон – великий, а багаторічна війна на виснаження може стати для звичайних росіян таким самим трагічним випробуванням, як і для звичайних українців.
Ще раз підкреслю – це і створює передумови для зупинення воєнних дій у 20-ті, а не у 30-ті роки ХХ1 століття. Саме тому кожен рейд на територію росії наближає нас до зупинення несправедливої війни».
Віталій ЧЕПИНОГА, блогер, гуморист, про новини, які калейдоскопічно змінюють одна одну:
«Є така річ, як «надлишок інформації». Таке було в серпні 1991-го, під час обох Майданів та відразу після них, на початку так званого «великого вторгнення». Коли за одну добу відбувається більше подій, ніж за попередні тридцять років. А тобі все мало й мало… Оце й зараз таке ж саме. Не знаю, чи є для цього якийсь медичний термін, але однозначно – це одна з форм залежності, якийсь «інформаційний алкоголізм». Перебити його можна лише ортодоксальним алкоголізмом…».
Читайте також: Легендарних воїнів із волинського «Любарта» нагороджували під звуки артилерійської канонади (Відео).
