І надалі вам, вельмишановний Маестро, снаги, оптимізму, обов’язково дочекатися Перемоги й написати на її честь величний гімн!
Волинський «соловейко» присвятив вірші Ірині Фаріон
Композитор, диригент, поет-пісняр, заслужений працівник культури України, почесний громадянин міста Нововолинська, почесний громадянин Волині Олександр Каліщук написав свій черговий ліричний твір наступного дня після вбивства відомої мовознавиці і політикині
У творчій скарбничці 93-річного нововолинського композитора не лише музика до творів відомих постатей України, а й до майже тисячі зібраних народних пісень. Особливе місце у творчості Каліщука займають пісні історичної тематики – козацькі і стрілецькі.
Він видав збірник пісень та духовних піснеспівів, які зараз велично звучать у храмах Волині.
– За всі свої прожиті 93 роки я жодного разу не зрадив Україну, вона – у моєму серці ще з юних літ і понині. Я вражений до глибини душі цією трагічною подією. Такі люди, як Ірина Фаріон, народжуються раз на 100, а то й тисячу років, – мовив митець і артистично прочитав написаний відразу після смерті цієї великої жінки вірш.
– За всі свої прожиті 93 роки я жодного разу не зрадив Україну, вона – у моєму серці ще з юних літ і понині.
«У ворогів по лікоть руки в крові»
Олександр КАЛІЩУК
У ворогів по лікоть руки в крові.
Б’ють кращих і біжать у схрон.
Це ж постріл в українську мову
Ту, що жила у серці Фаріон!
Із небес волатиме Ірина,
Її голос слухають святі.
А тепер хай плаче Україна,
Що її вбивала при житті.
Вбитий Коновалець і Бандера,
Чорновіл, Гонгадзе, Івасюк.
А тепер страшна нова афера,
Злочин цей – одних і тих же рук.
Доки ж будуть нас кати вбивати,
Мову, віру, нищити наш край?
Україно! Рук не опускати,
Скинь з плечей навалу хижих зграй!
Цього ж дня Олександр Пилипович написав і пісню. Ось рядки з неї:
«Вставаймо, браття, під знамена мови!»
Вставаймо, браття, під знамена мови!
Щоб не пропала, як ранковий сон,
Борімося за неї в кожнім слові
У пам’ять – про Ірину Фаріон.
Хто має дух і серце, як Ірина,
Нехай не тліє, а вогнем горить,
Не сміймо ще раз стати на коліна,
Сьогодні наша вирішальна мить.
На спів вставаймо, йдімо без упину
За мову, віру, націю, народ,
За українську, нашу Україну,
За перемогу над царем сволот!
Невдовзі ця пісня прозвучить зі сцени для тисяч пошановувачів таланту цього непересічного творця, патріота, великого Українця!
Фрагмент із біографії Маестро:
У 10-му класі Олександр Каліщук був заарештований за участь у Молодіжній організації націоналістів, яка була створена в Лукові (нині Ковельського району. – Ред.) у 1951 році. У доповідній записці першому секретареві ЦК КП(б) писалося: «Усі учасники цієї організації були учнями старших класів Луківської середньої школи. Учасники організації систематично влаштовували зборища, де читали націоналістичну літературу, писали антирадянські вірші і листівки, які розповсюджували серед населення».
Сто днів допитів, побоїв та знущань довелося пережити юнакові в Луцькій тюрмі. Разом із 15 однолітками був засуджений до 25 років ув’язнення, яке відбував у виправно-трудовому таборі Солікамського району (нині – Пермський край, рф). У 1955-му звільнений за амністією (реабілітували його аж через 41 рік після арешту)...
За пісню «Волиняночка» («Чи є в світі де дівчина, як та Ганночка, – кароока, чорноброва волиняночка...») його перевели з керівника художньої самодіяльності міського Палацу культури Нововолинська на посаду акомпаніатора й заборонили писати. Продовжував творити під чужими іменами.
