Приніс «золото» Болгарії, а «відчуває себе українцем»

 Після завершення фінального поєдинку, в якому Семен Новіков поборов іранця Алірезі Мохмадіпіані (7:0) і приніс «золото» Болгарії, він дав відповідь на запитання, чи вважає себе українцем?

– Я народився в Україні, відчуваю себе українцем. Якщо змінив громадянство, то це не означає, що я від цього – не українець. Моя сім’я живе в Україні. Мої друзі мешкають в Україні, захищають Україну. Я, як можу, так і допомагаю їм.

– Ви – з Харкова, ваші рідні там зараз залишилися?

– Ні, біля Харкова, у селі живуть. Нині небезпечно у місті, тому вони зараз  там.

– Вони не хочуть виїхати?

– Їм краще там. Це – батьківщина, вони не можуть – уже не той вік, – сказав новоспечений олімпійський чемпіон Парижа-2024 Сергій Новіков. (Ех, не наш...– Ред.).

«Борцівський світ чекав не просто Беленюка у фіналі, а й у сутичці з конкретним опонентом – уже колишнім українцем, харків’янином Семеном Новіковим, який нині представляє Болгарію,  – зазначили на сайті «Чемпіон». – Про історію відносин цих двох борців можна знімати фільм, і не факт, що в Голлівуді не думали над цією ідеєю. Чому?

Жан Беленюк – багаторічний лідер збірної України з греко-римської боротьби у вазі до 87 кг. Семен Новіков же тривалий час був номером два в команді, чекав свого часу і ніяк не міг вийти з тіні Жана.

Проблема полягала в тому, що у греко-римській боротьбі на міжнародних змаганнях в одній ваговій категорії може виступати лише один представник від держави. І майже завжди це був саме Беленюк.

 Така ситуація тривала до 2020 року, коли Жан пропустив чемпіонат Європи. За його словами, «щоб дати практику молодому Новікову». Семен своїм шансом скористався сповна – і взяв «золото».

І тут почалося. Новіков став говорити, що саме він має бути номером один, і поїхати на Олімпіаду в Токіо. Аргументація харків’янина була в тому, що з моменту останньої сутички з Беленюком на той час пройшов понад рік. Тож потрібно провести додатковий поєдинок, щоб визначити, хто поїде на Олімпіаду.

Беленюк з такою думкою не погоджувався, і називав претензії Новікова некоректними.

«Семен поїхав на Чемпіонат Європи лише за моєї доброї волі та мого тренера. Саме я мав би їхати туди, але, оскільки він – хлопець молодий та талановитий, то нехай представить нашу країну. Коли ти даєш людині палець, а вона хоче відгризти тобі руку, це не по-нашому, не в наших традиціях.

Якби була спірна ситуація, я був би готовий до такої сутички. Але вважаю, що Семену в подібній ситуації некоректно вимагати таких поєдинків. У цьому випадку тренер не буде замість перевіреного спортсмена відправляти молодого, тому що окрім спекуляцій на цій темі, це нічого не дасть», – говорив Беленюк в інтерв’ю ISport.

Водночас сам Новіков розповідав, що ніяких домовленостей не було і через свої соцмережі скаржився на «несправедливий відбір» у збірній.

У тій ситуації проблема для Семена була не тільки в незгоді Беленюка на сутичку, а й у тому, що Федерація греко-римської боротьби та тренерський штаб доволі чітко стали на сторону Жана. Мотивація – він виконав усі критерії відбору і сам виборов ліцензію для України.

Він – амбітний молодий хлопець. Але я – не менш амбітна людина. У цьому й була проблема».

Врешті на Олімпіаду в Токіо поїхав Беленюк. І виграв єдине для України «золото». Примітно, що спаринг-партнером для Жана в Токіо був саме Новіков. Семен у ЗМІ активно підтримував Жана і казав, що його особиста мета – «золото»

Парижа-2024.

Після Олімпіади в Токіо Беленюк взяв паузу, і Новіков міг отримати черговий шанс. Він мав поїхати на Чемпіонат Світу, однак через травму плеча його замінили на ветерана Юрія Шкрюбу.

Здавалося б, олімпійський конфлікт вичерпаний, і у Новікова знову буде шанс. Однак через кілька тижнів після Чемпіонату Світу Семен раптово знову здійснює випад у бік НОК і тренерського штабу збірної. Претензії – все ті ж.

Чому Новіков вирішив знову відкопати «сокиру війни» стало зрозуміло через місяць. Тоді у ЗМІ вперше «спливла» інформація про переговори борця з Болгарією щодо зміни громадянства. Цікаво, що сам Семен у коментарі «Суспільному Спорт» усе заперечував, хоча й говорив, що подумає, якщо надійде цікава пропозиція.

Радше за все, Новіков лукавив, бо менш ніж через місяць після спростувань болгарські ЗМІ повідомили, що він отримав паспорт Болгарії.

В Україні на ситуацію реагували нервово. Тренер збірної Володимир Шацьких підкреслював, що робили все, щоб утримати Семена.

«Це – його рішення, його вибір. Може, воно й на краще, що він переїхав виступати за Болгарію. Якщо людина так легко змінює громадянство, то щось із нею не так. Вчинок, який він зробив, нехай залишається на його совісті», – зазначав Шацьких в інтерв’ю все тому ж «Суспільному Спорт».

Втім, просто змінити громадянство мало, треба, щоб нова країна отримала дозвіл тебе заявити. А оскільки Україна дозволу на перехід не дала, то, за тодішніми правилами, Новіков мав почекати три роки після останнього офіційного виступу, щоб представляти нову батьківщину.

Паспорт він отримав у грудні 2021 року, і якщо провести нескладні арифметичні розрахунки, то на цю Олімпіаду Новіков не мав потрапити. Однак шанс на Олімпіаду-2024 Семену подарувала Міжнародна федерація боротьби, яка змінила правила, скоротивши «карантин» із трьох до 1,5 року.

У січні 2023 року Новіков виграє чемпіонат Болгарії. Принагідно, в спілкуванні з болгарськими ЗМІ, він вчергове заявляв, що чекає на сутичку з Беленюком і знову скаржився на ігнорування його інтересів з боку вже колишньої збірної, на що в Україні його вчинок прямим текстом назвали зрадою.

А що ж Беленюк? Жан напрочуд спокійно коментував конфлікт з Новіковим  і був не настільки критичним в коментарях, як представники тренерського штабу.

«У мене точно немає до нього жодних претензій, ми нормально поспілкувалися, я його можу зрозуміти. Він – амбітний молодий хлопець, який хоче себе реалізувати на міжнародній арені.

У нього є що реалізовувати, а у нашому виді спорту лише одна людина представляє свою країну на тих чи інших чемпіонатах. Але я – не менш амбітна людина. У цьому й була проблема. Боротися за своє я вмію, не лише на килимі, але й поза ним.

Якщо хтось намагався відібрати в мене те, що по праву належить – то цього не буде. Єдине олімпійське «золото» в Токіо було завойоване саме мною.

Ми домовилися, що зустрінемося з ним у фіналі в Парижі й будемо боротися за олімпійську медаль найвищої проби», – говорив Беленюк.

Але, на жаль, такої очікуваної зустрічі на килимі не сталося. У попередніх поєдинках їх розвели. А потім виявилося, що Жан Беленюк у Парижі виборов «бронзу», а Семен Новіков здійснив свою мрію про олімпійське «золото».

Цієї перемоги Україні й не вистачило, щоб потрапити до ТОП-20 найспортивніших націй планети. На ХХХІІІ Літніх Олімпійських Іграх у Парижі наші атлети здобули 12 нагород: 3 золоті, 5 срібних і 4 бронзових – і це 22-е  місце в загальному заліку.