100 років тому в Петрограді українці з Волині вже заявляли про себе

У «столиці російської революції» – як громадянин України

У нашу редакцію зателефонував підприємець, співзасновник благодійного фонду «Перемога.UA», який добре знаний серед наших військових, – Олег Селедець, і повідомив такий факт. Вкотре перебираючи сімейний архів у батьківському будинку, натрапив на один  документ, який, на його думку, є дуже цікавим з історичної точки зору. 

Коли ж ми разом його вивчали, то Олег Володимирович уже встиг безцінний документ показати історикам, компетентним людям. Вони констатували, що  цей досить сильно пожовклий (аж до темно-коричневого кольору) раритет є справді унікальним. А з огляду на сьогоднішню політичну ситуацію, він є напрочуд цінним і дуже патріотичним. 

 21-річний мешканець Млинища – Влас Омелянович Кравчук, тоді ще підданий Російської імперії, 27 травня 1918 року отримав посвідчення за номером 6504  від  Комітету Українського громадянства в Петрограді. Ним засвідчено його громадянство Української Народної Республіки та записано, що «Комітет  просить всі власті і організації подавати цій особі належну підмогу і оборону». 

Все завірено підписами й печаткою, які добре збереглися до нинішніх, знову ж таки епохальних для України, днів. 

У багатомільйонному російському середовищі Петрограда молодий  українець Влас Кравчук чітко усвідомлював, хто він і хто його батьки, діди, якою є його рідна сторона. 

Гени патріотизму передав нащадкам

Вікіпедія ж нам повідомляє, що «… на початку березня 1917 року в Петрограді  українці створили Тимчасовий український революційний комітет, який 2 (15) березня звернувся до українців столиці, закликавши їх спрямувати свою енергію «на завоювання власних національно-політичних прав», наповнити її «свідомістю власних національних інтересів». Через десять днів Комітет провів багатотисячну маніфестацію в центрі Петрограда». 

Те, що посвідчення  зареєстроване за номером, яке переходить за шеститисячну позначку, промовляє про досить потужну українську  спільноту в тодішній столиці імперії.

– Як Влас Кравчук опинився там? – запитуємо пана Олега.

– Він був дідом моєї мами – Ольги Іванівни. Вона пригадувала, що ще його пам’ятала, як  і розповіді у родині, що прадід там проходив військову службу. (Цілком можливо, бо в ті часи в Петрограді дислокувався Волинський полк, куди набирали  мешканців Волинської губернії, і його солдати, чимало офіцерів  брали активну участь у тогочасних революційних подіях у Петрограді. В радянські часи була видана книга «Волинський полк іде у  революцію». Зрозуміло, які ідеологічні факти там були оприлюднені, – вигідні тогочасній владі. – Авт.). 

– Мій легендарний пращур, – продовжує Олег Володимирович, – був у селі Млинище найповажнішою і найбагатшою людиною. Статки він нажив наполегливою щоденною працею у полі. Документи, які збереглися з польських часів, вказують, де він мав свої земельні наділи. Сьогодні там знаходиться шахта № 10 «Нововолинська». Прадід «не витримав совєтської наруги», як говорили в родині,– помер від «колгоспного мішка», бо все нажите у нього забрали. 

Старші мешканці села Млинище й сьогодні пам’ятають вмілого українського господаря Власа Кравчука  і завжди покажуть місце, де знаходилася  його садиба. Правнуки та праправнуки, молодші покоління  цієї родини є вірними патріотизму свого предка: нині вони дуже потужно підтримують ЗСУ. 

Алла ЛІСОВА, Ігор ЛІСОВИЙ.

Читайте також: Колосальна робота: світ побачила довгоочікувана «Історія Волині».