«Якби фіни вирішили відібрати Карелію, то найбільшою проблемою стали б комарі та гнус»
Найяскравіші за тиждень думки і цитати
Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ, Президент України, про воєнні плани України:
«Зараз основне завдання наших оборонних дій загалом – знищити якомога більше російського потенціалу, потенціалу війни і проводити максимум контрударної роботи. Зокрема, це і створення буферної зони на території агресора – наша операція в Курській області… Все, що завдає втрат російській армії, російській державі, їхній оборонці та їхній економіці – усе це допомагає Україні не допускати розширення війни й наближати справедливе закінчення цієї агресії».
Олег СЕНЦОВ, кінорежисер, колишній в’язень кремля, а нині – воїн-штурмовик ЗСУ, про Перемогу у війні:
«Я маю багато люті проти росіян і абсолютно байдужий до них як полонених. І не тому, що вони мають переважно такий зачуханий вигляд та одразу стають «зайками», а я такий добрий. Для мене вони – лише обмінний фонд, за котрий можна витягнути наших із ворожої буцегарні. Воювати із полоненими багато сміливості не треба, на відміну від тієї кількості духу, який потрібен, щоб піти на штурм траншеї.
Коли я дивлюся на наших бійців поруч із цими «іноземними туристами», то розумію, що ми перемагаємо. По силі, по духу, по мотивації, по правді. Нам дуже важко, і може бути ще важче, але ми перемагаємо. Тому що ми – гідні. Гідні майбутньої Перемоги».
Олеся ЯХНО, політтехнологиня, про дії ЗСУ в Курській області рф:
«Ми все правильно робимо. Наші активні дії у Курській області (оскільки росія не демонструє готовності до будь-яких компромісних дій, навіть за варіанту «заморозки» війни) спрямовані на створення передумов у рф до мирного процесу. Українська сторона всіляко підкреслює мотивацію наших дій у Курській області. Це – прагнення не захопити російські території, а повернути наші, українські. І це теж правильно».
Володимир АР’ЄВ, народний депутат про пропозицію влади приймати російських біженців із Курщини в Україні:
«За міжнародним законодавством Україна несе відповідальність за контрольовану територію росії, і щоб ми самі не виглядали в очах цивілізованих партнерів не лицарем, а драконом, нам потрібно суворо дотримуватися міжнародних конвенцій, які захищають цивільне населення.
Я бачу вихід у створенні тимчасових таборів біженців на кордоні з боку території рф із забезпеченням належних умов перебування і проведення переговорів щодо перевезення цивільних росіян в білорусь, якщо вони цього бажають, і якщо влада білорусі захоче прийняти у себе громадян «союзної» держави. А тягнути їх в Україну немає ніякої потреби. Взагалі».
Мирослав ГАЙ, військовослужбовець ЗСУ, про військову операцію українців на Курщині:
«Вона продемонструвала, що рф не контролює свої кордони, зокрема на Сході, а тепер і на північному Заході. Ходи – не хочу. Якби фіни вирішили відібрати Карелію, то
найбільшою проблемою стали б комарі та гнус».
Роман КОСТЕНКО, народний депутат, про правильний, на його думку, призовний вік:
«Я сам в армії з 17 років і скажу так: ми не говоримо про 18, але я вважаю, що у нас має бути призовний вік від 20-ти до 50 років. Всі, що далі, можуть мобілізуватися за власним бажанням, але не в бойові підрозділи. Якщо ми хочемо нормально забезпечувати бойові частини, щоб люди йшли здорові і могли виконувати бойові завдання, це має бути віковий діапазон 20-50 років».
Юрій БОГДАНОВ, радник голови Дніпропетровської ОВА, про умови, за яких можливе припинення бойових дій:
«путін або його наступники будуть вести реальні перемовини тільки тоді, коли: або отримає дуже боляче по зубах і ситуація буде дуже небезпечною, або коли потенціал зс рф виснажиться настільки, що продовжувати далі війну для росії буде неможливо, або коли внутрішня стабільність режиму дасть тріщину – економічну, соціальну, політичну, або коли співпадають 2 або 3 із цих «або».
Олександр КОЧЕТКОВ, політтехнолог, про «простих» росіян:
«росія – безнадійна. І зашуганий російський народ, з яким наївні європейці й досі пов’язують примарні надії щодо мирного співіснування, – він агресивний, тупий, підлий і, головне, – вже не здатний на спротив диктатурі. Навіть на той страшний і безглуздий бунт, яким полюбляють лякати самі себе на росії».
Олександр КОВАЛЕНКО, військово-політичний оглядач, про ядерну істерію в росії (переконують, що Україна готує брудну ядерну бомбу):
«Це – виразна ознака загнаності кремля і того безвихідного становища, у якому опинилося все російське керівництво. Але, в такому разі, чи не підуть окупанти на застосування тактичної ядерної зброї (ТЯЗ)? Ні. По-перше, така зброя не вирішить жодних завдань на полі бою, де «оперують» невеликі мобільні групи. Нещодавно ми з вами бачили, як росіяни у паніці запустили балістичну ракету по українській ДРГ у лісі. Промахнулися, але «Іскандером» по ДРГ! По-друге, застосування ТЯЗ в конвенційному протистоянні запустить реакцію у відповідь міжнародного співтовариства. По-третє... А є що застосовувати?».
Читайте також: Україні – 33! Песимісти згадають про розп’яття Христа в цьому віці. Оптимісти наголосять на Воскресінні.
