«Бодя, мы здесь!»: як волинянин із 14-ї ОМБр заманив у полон двох російських десантників

– Коли я прийшов у 2022-му році в бригаду, вона билася в запеклих боях на Донбасі. Разом зі мною у взводі воювали також два моїх рідних брати, – розповідає Богдан. – Один із них там отримав сім кульових поранень з кількох метрів, але його врятували. Комбат – красунчик: заскочив на позиції на машині й вивіз! Після того брат демобілізувався. Ще один брат зараз проходить реабілітацію після поранення й повертається в стрій. Але переводиться в оператори БПЛА.

– А ви розглядаєте такий варіант для себе?

– Це – не моє! Не люблю «цих відеоігор». Мені потрібен живий рух! Навіть у контактних боях вже немає страху, більше – адреналін.

– Ви пройшли жорстокі бої в Донецькій області, гнали ворога до кордону під час великого контрнаступу на Харківщині, звільняли Куп’янський район. Що було найскладніше?

– Важко було скрізь: дрони, артилерія, танки, контактні бої… Один із випадків – на Куп’янщині: я отримав наказ взяти кількох побратимів для виконання завдання. Під час операції, ми підірвали два ворожих танки та авто. Проти нашої групи з п’ятьох чоловік йшло десь до сорока осіб противника. Але нас прикривали FPV – і ми виконали завдання. І тоді навіть нікого не поранило! Також ми взяли одного… (замислюється над словом. – Авт.) вороженька у полон. Від нього дізнався багато корисної інформації, яка дуже згодилася потім. Я добре спілкуюся російською, тому вдалося іншим разом «заманити» двох блукаючих ворожих військових. Зараз пригадувати все це, то вже й смішно. Діалог у нас був приблизно такий: «Сюда-сюда! Почему вас только двое? Где остальные?» – кажу їм суворим голосом. – «Так остались только мы, остальные наши все лежат в посадке…».

«Навіть вчу, як збивати ворожі дрони. Дехто вважає, що це неможливо, але можливо все! Зі свого автомата я вже п’ять штук збив».    

А після цього: «Привіт, хлопці! Вітаємо в Україні!». Це були двоє молодих десантників. Познайомилися, поговорили… Тут – знову обстріл, дрони ворожі, така собі звична справа… На хвильку втратив їх із поля зору. Думаю, от с..ки, втекли. А вони з-за дерева виглядають: «Бодя, мы здесь!». Знайшов підхід до них, так би мовити», – жартує воїн.

– У чому запорука успішної операції? Що допомагає вижити на фронті?

– Побратимство – це основне. Злагодження в бою, розуміння одне одного без зайвих слів – це рятує, допомагає та дозволяє виконувати завдання. Впевненість у людях, які поряд із тобою в окопі, має бути! За найменшої нагоди сам навчаю новачків – показую, розказую. Навіть вчу, як збивати ворожі дрони. Дехто вважає, що це – неможливо, але можливо все! Зі свого автомата я вже п’ять штук збив. Боротися з ними зараз також допомагає сучасний засіб (радіоелектронної боротьби. – Ред.) РЕБ.

У Богдана – дві важкі контузії, три осколкових поранення: в тілі було 14 осколків, три з яких не дістали.

– Тепер навіть МРТ пройти не можу, – каже воїн. – Але ще повоюємо!

– Що дає сили боротися далі?

– Мене вдома чекають діти, дружина, мати, сестри… Я їх сильно люблю та дуже не хочу, щоб вони бачили те, що тут відбувається. Чи вибір є? А хіба війна закінчилася, щоб говорити про вибір?

Треба битися! – переконаний «князівський» воїн.

Надія ЗАМРИГА, пресофіцерка 14-ї ОМБр.