Андрій Лунін здобув Суперкубок УЄФА. Але...

14 серпня «Реал» із рахунком 2:0 переграв італійську «Аталанту», ставши володарем Суперкубка УЄФА-2024, а український голкіпер «бланкос» Андрій Лунін виграв у стані мадридської команди свій десятий трофей (двічі – чемпіон Іспанії, володар Кубка цієї країни, двічі – Суперкубка Іспанії, дворазовий переможець Ліги чемпіонів, дворазовий володар Суперкубка УЄФА та клубний чемпіон світу).

За кількістю престижних титулів у кар’єрі 25-річний воротар вже зараз є одним із найуспішніших професійних футболістів в історії українського футболу. Втім, варто розуміти, що переважну більшість із них Лунін отримав, а не завоював, адже за шість років перебування на контракті в «Реалі» Андрій зіграв за мадридців тільки 48 офіційних матчів, а це – на 3 поєдинки менше, ніж провів його конкурент Тібо Куртуа в рамках «бланкос» в одному лишень сезоні-2020/21 (загалом уже 236 – майже вп’ятеро більше).

Саме постать бельгійця, котрий прийшов у «Реал», як і Лунін, влітку 2018 року, є для українського воротаря головною перешкодою на шляху до статусу основного воротаря мадридської команди...

Стати номінально основним у «Реалі» Луніну вдалося тільки в минулому сезоні, коли Куртуа спершу отримав тяжку травму хрестоподібних зв’язок коліна, яка вивела його з ладу на сім із половиною місяців, а потім ще й більш ніж місяць заліковував ушкоджений меніск. Втім, чотири матчі (усі – «сухі») основний конкурент Луніна в минулому розіграші Ла Ліги все ж таки провести встиг, а головне – саме Куртуа, а не Андрій, опинився у воротах «Реала» у фіналі Ліги чемпіонів-2023/24. Примітно, що той поєдинок проти дортмундської «Боруссії» (2:0) виявився єдиним для Тібо у минулому сезоні в рамках найпрестижнішого клубного турніру європейського континенту.

Скільки б трофеїв зрештою Андрій Лунін не завоював у Мадриді, він все одно ризикує бути забутим одразу після того, як залишить цей клуб.

Останній фактор виявився дуже неприємним і з психологічної точки зору навіть болючим для Луніна. Українець дуже серйозно постарався у чвертьфіналі, щоб «Реал» пройшов головного фаворита турніру «Манчестер Сіті», і нехай у півфіналі не надто вразив проти «Баварії», зігравши з низкою нарікань, проте справедливо розраховував на поблажливість та підтримку від Карло Анчелотті. Однак італійський наставник вважав за краще не ризикувати – побачивши, що Куртуа готовий повернутися до ладу та повноцінно зіграти, головний тренер «Реала» довго не роздумував, залишивши Луніна «на банці»…

З цієї причини мало хто здивувався, коли після завершення клубного сезону-2023/24 у пресі почали мусуватися чутки про бажання Луніна покинути «Реал»... Європейські ЗМІ буквально наввипередки почали повідомляти на своїх сторінках про те, хто ж зацікавлений у підписанні українця. Писали про варіанти із «Манчестер Юнайтед», «Ювентусом», «Атлетіко», «Арсеналом», «Челсі», «Марселем» та навіть клубом «Аль-Наср»...

Здавалося б, залишається тільки дочекатися закінчення фінальної частини Євро-2024, після чого трансфер Луніна до іншого топ-клубу буде завершений досить швидко. Проте виступ збірної України на континентальній першості, який вкрай розчарував, і особливо слабка гра Андрія в першому матчі проти Румунії (0:3), як виявилося, суттєво «охолодили» трансферний запал довкола українця. Вочевидь, потенційні покупці зрозуміли, що Лунін – вочевидь, ще досить «сирий» для того, аби робити ставку на нього як на № 1 у клубах-грандах.

Продовжити кар’єру в «Реалі» – це, відверто кажучи, чудова кар’єрна нагода для 99% футбольних голкіперів планети. Для Луніна вона також бачилася такою шість, п’ять, чотири та навіть два роки тому. Але зараз, коли Андрій серйозно спробував себе на топовому рівні у «рамці» одного з європейських грандів, й усвідомив, що може бути корисним та ефективним там (нехай і з огріхами, нехай і з застереженнями, але як для воротаря Андрій все ж таки ще досить молодий і час на виправлення помилок у нього ще точно є), йти за спину Куртуа та продовжувати задовольнятися статусом другого номера в «Реалі» буде, м’яко кажучи, складним рішенням. Насамперед із моральної точки зору...

Бо, справді, скільки б трофеїв зрештою Андрій Лунін не завоював у Мадриді, він все одно ризикує бути забутим одразу після того, як залишить цей клуб. Тому що вболівальницька пам’ять організована таким чином, що в ній є місце лише для № 1, але не для резервістів…

Олексій СЛИВЧЕНКО, sport.ua.

Читайте також: Ольга ХАРЛАН: «Через те, що я ще була одружена, не могла собі дозволити навіть виявити симпатію до Луїджі».