Українська рок-ватага Kozak System.
На пісню «Люди-Титани» про війну надихнула… «Джоконда» (Відео)
Цей світовий шедевр образотворчого мистецтва, авторства Леонардо да Вінчі, більш ніж п’ять століть (із епохи Відродження) надихає й водночас інтригує людей на різних континентах. Навіть тих, хто не бачив наживо цю картину, більш знану як «Мона Ліза», у французькому Луврі. Особливо – творчих особистостей, і не тільки в царині живопису. Навіть під час різних воєн
От і музичний колектив із України «Козак Систем» цьогоріч досить коротко, але змістовно, згадав її у тексті своєї відомої пісні «Люди-Титани», присвяченій нашим пораненим і загиблим захисникам: «…Вже трьохсота Твоя Мона Ліза!..».
б такому трактуванню свого легендарного твору.
Думаю, не тільки мені стало цікаво, як саме їх трактувати. Один із авторів цього пісенного твору, трубач згаданої рок-групи Сергій Соловій, розповів про це «Українському Радіо».
– У Рея Бредбері (американського письменника-фантаста. – Авт.) є твір, в якому люди вишикувалися в чергу і плюють в картину «Мона Ліза», в її усмішку. (Це – оповідання «Усмішка». – Авт.). Всі ці дії відбуваються в майбутньому, після великої війни. Все зруйновано, люди голодні. Веселитися нема з чого… Дуже резонує з тим, що відбувається зараз у нас, коли «Мона Ліза», водночас, – важлива й не дуже. Її загадкова усмішка передає всю незрозумілість сьогоднішнього світу. Що буде далі? – так розтлумачив цей рядок музикант.
Сам бачив усмішки, 200-ті усмішки, в яких біль змішався з бажанням жити.
Водночас його колега і соліст «Козак Систем» Іван Леньо не приховав, що є й інший асоціативний ряд, пов’язаний із ним: «Майже на кожному обличчі захисників, які віддали свої життя буквально 15 секунд тому, є величезне бажання жити та небажання вмирати. Як це відображається візуально, не можу передати словами… Сам бачив усмішки, 200-ті усмішки, в яких біль змішався з бажанням жити. Тому сьогоднішні Джоконди – це якраз наші захисники, які так тонко усміхаються востаннє».
«Люди-Титани» (Kozak System):
А ми ще, а ми ще повоюємо,
А ми ще, а ми ще потанцюємо.
Ти металом зціли наші рани,
Бо ми люди, ми Люди-Титани.
Я колись запитаю у тебе,
Ти ж керуєш усім там на небі.
Чому нас не покликав з собою,
Що невже не сплатили ми долю?
Що невже ти вважаєш так треба,
Ми ж долоні здіймали до тебе.
Вже трьохсота твоя Мона Ліза
Та й до біса вона, та й до біса!
А ми ще, а ми ще повоюємо,
А ми ще, а ми ще потанцюємо.
Ти металом зціли наші рани,
Бо ми люди, ми Люди-Титани.
Я єдине про що попрошу тебе:
Хай всі наші не будуть забутими.
А ми тут поки дихаєм рівно,
Все стабільно, плюс-плюс, все стабільно.
Читайте також: Андрія Кузіна на рідній Херсонщині окупанти тричі водили на розстріл.
