Депутат волинського парламенту побачив, як «Троянди ростуть із небес»

Творчі дебюти – це завжди трепетно й відповідально. А особливо, коли йдеться про дебют людини дорослої, зрілої, яка вже реалізувала себе в іншій професії, має досягнення і надбання, а тут раптом – збірка віршів. Івана Мирку багато хто знає як громадського активіста, політика, депутата, інфраструктурника.  Тим не менше, його збірка «Троянди ростуть із небес», хоч і дебютна, а таки – не раптова. Адже багато років Іван Іванович публікує свої вірші у соціальних мережах, має свою аудиторію шанувальників, серед друзів давно знаний, як поет. Має і свій власний почерк, про який – трошки згодом.

Сам про себе автор каже: «Вірші падають мені просто з неба, треба лише негайно зупинитися й записати». А зараз як редакторка збірки (а певною мірою і її продюсерка) наголошу на її концепції, бо вона – таки дуже цікава. Поетична збірка – дебютна, а втім водночас охоплює досить великий період творчості – щонайменше кілька десятиліть. Саме це поєднання авторського досвіду та першої публічної книжкової публікації підштовхнуло до ідеї строгої хронології текстів – від найперших поетичних спроб (звісно, з тих, які цілком гідні бути оприлюдненими) і аж до найсвіжіших поезій, які були дописані навздогін верстці.

 Колись літературна редакторка, а віднедавна ще й засновниця видавництва – Світлана Стретович – наголошувала на важливості датування поетичних текстів. Я раніше їй опонувала, але останнім часом таки знаходжу все більше аргументів на користь такого підходу, адже час написання є окремим ключиком до розуміння, своєрідним помічником у дешифруванні метафор і образів, підказкою до розуміння автора і його тексту. Отже, в збірці хронологія ще й підкреслена формою подачі дат – вони винесені в колонтитул. Подібно до того, як це роблять у ділових щоденниках-календарях. Так за датами розгортаються і теми віршів, ми спостерігаємо дорослішання автора, його зростання: і в проблематиці, і в майстерності поетичних рефлексій. Тут вступає у дію ще один прийом – ілюстрації, а саме – колажі з сімейних фотографій та зі… спеціально написаних донечкою автора, Настунею, акварелей. І знову ж йдеться про ненамацальне вміння, яке дароване митцям, – ухопити мить за її емоційне «крильце» й погойдати на ньому інших. Саме на перехресті документальних зображень, ніжних акварелей і поетичних текстів народжується, живе і балансує ліричний герой збірки.

Другою особливістю книжки є повна відсутність класичної структури – свідома відмова від розділів увиразнює природній плин життя, яке не має інших контрапунктів, крім емоцій, якими наповнене. Емоцій, які і є поезію життєвої прози. Навіть не відсутність назв у більшості текстів, а назви текстів – наприкінці як прийом (хай і робив це автор не усвідомлено, – я перепитувала). Втім, чи ж не так відбувається у житті, яке летить, стається, випробовує і обдаровує, а ми ледь встигаємо за ним із дефініціями? Гармонія життєвого плину і творчості – ось як я назвала б настрій збірки.

Легкість автора в підборі тем теж заслуговує на увагу: він нагадує художника з етюдником, натхнення його може захопити зненацька, мимохідь, там, де інші навіть не сповільнять кроку, а митець застигне в замилуванні,  швидесенько «змалює» образ.  Подруга автора, журналістка Олена Лівіцька, в книжковому бльорбі (коротка рекламна характеристика твору, написана відомою особою. – Ред.) зазначає: «Я постійно дивуюся, як він бере якийсь абсолютно приземлений факт і розкручує з нього ніжну любов…».

Його палітра – багата, але він запросто може знехтувати каноном: якомусь дієслову підрізати задовгого для рядка хвоста, прикметнику «прикрутити» додаткової якості, розібрати іменник «на запчастини» і скласти його заново. Задля гри? Задля вправи? Щоб подражнити редакторку? О, тут чатували виклики вже й на мене саму, бо доводилося відмовлятися від власних правок, раптом з якогось прочитання, закохавшись у «помилку». Автор – халамидник і жартівник, а водночас його гостра спостережливість, рипуча іронія та відчайдушна самоіронія виказують у ньому лірика. Мандрівного й закоханого в життя.

А, зрештою, почитайте ці поетичні замальовки – ніжні та влучні, сповнені тепла й щему… І замовте збірку, щоб іще погрітися біля щирого поетичного слова. Написати автору можна сюди [email protected].

Ольга ОЛЬХОВА, сестра й редакторка

З дебютної збірки

«Завези мене на базар…»
Завези мене на базар
Після п’ятниці зранку в суботу
Пам’ятатиму цю  турботу
Цей безцінний від тебе дар
Розбуди мене під зорю
По спині проведи рукою
В цьому світі немає спокою
Але є одне в одного ми
Налий чаю дай хліба з маслом
І покірно-покірно терпи
Як я буду до тебе вбиратися
І неквапно сходами йти
Купим вогірків  помідорів
М’яса сиру домашніх яєць
Від безмежних базарних просторів
Хай тобі не урветься терпець
Завези мене на базар
І будь поруч із торбами за мною
Потім я тебе заспокою
І щось добре поїсти зварю

2024.05.21.

«Навострились жоржини»
Навострились
Жоржини
В холодний серпневий ранок
На осінь
На дощ
На сум
А може на радість
Мурашки по шкірі
Від думки одної
Що скоро морози
І запах хвої
І теплі перини
І мокрі руки
І твої холодні ноги
Навострились
Жоржини
В холодний серпневий ранок
Хапаю тебе
З останніх сил
Моє літо
За груди 
Навострились жоржини

2021.08.28

«Вже наливаються 
волинські черешні…»
Вже наливаються волинські черешні
А літо набрало швидкості
Ми не цураємося цієї погрішності
Ми не сьогоднішні ми прийдешні 

Тут липи накачують пахощі
А липень гойдає хвилями
Ми картаємося кондиціонерами
Не стримуючи грішності 

А серпень кавунами і динями
Збаржить з Херсона до Києва
Ми бідкаємося бо літо все
А ми ним так й не натішилися
Не натішитися літом

2021.06.09.

«Чуєш мала на канапку
я тобі зробив ходи…»
Чуєш мала на канапку
Я тобі зробив ходи
Скінчилась тривога
Виходь із підвалу
І кави зі мною попий 
Чуєш мала на канапку
Не гнівайся обійми
Давай цілуватись
Давай цілуватись
В короткому в напівсні 
Чуєш мала ти чуєш
Я ж обіцяв повернусь
Я весь у дірках
Та крові зосталось
Он хлопці дають закурить
Чуєш

2022.04.

«Кицьмараулі»
Кицьмараулі
Заслужений кіт
Він любить як гладять
Ласкаво живіт
Він дивиться пильно
У темне вікно
Щоб білки не крали
Горіхи но-но
Кицьмараулі
Заслужений кіт
Експерт у  фільмах
І в музиці гід
Дає він поради
Зазвичай в обід
Що їсти що пити
Щоб був апетит
Кицьмараулі
Ще той винороб
Він знає всі ліки
Від сотні хвороб
Та най-найцінніше
Він скаже тобі –
Як взимку позбутись
За літом журби
Кицьмараулі

2018.02.01.

Читайте також: «7 вересня: яке сьогодні свято й що не можна робити»