Хто стріляв у пацієнта? 

Хірург продовжує оперувати.

– Лікарю, чесне слово, я не сплю.

– Та годі вам!

Лікар робить надріз.

– А-а-а! Боляче!

– Дивись ти – і справді не заснув.

– Я ж вам казав.

– Ну і мовчіть собі в ганчірочку ... з хлороформом. До речі, дайте йому ще.

– Кайф .. Докторе, а ще можна?.

– Можна.

– Кайф... А ще?

– Можна. Дайте йому киянкою по голові... «Бум»!

– Дикий кайф… А ще киянкою можна?

– Досить з вас, а то швидко звикнете.

– Докторе, ну як там? Це – небезпечно?

«Значить, забігаю я, від гріха, в комерційний магазин, намагаюся натягнути перші-ліпші штани і раптом: «Бум! Бах!».

– Хворий, ви мені заважаєте.

– Я можу й піти.

– Ні, залишіться. Нічого небезпечного немає. Куля пройшла навиліт, не зачепивши життєво важливих центрів. До речі, що за кретин у вас стріляв?

– Чому кретин?

– Так хіба ж так стріляють! Трохи вище треба брати і лівіше, лівіше...

– Все дуже просто, докторе. Лежу я пізно ввечері з коханкою в ліжку, нікого, крім неї, не чіпаю, і раптом: «Бум! Бах!». Чоловік прийшов.

– А! Значить, її чоловік стріляв?

– Яке там! Слухайте далі. Значить, лізу я з балкона, нікого не чіпаю, і раптом: «Бум! Бах!». І я падаю на улюбленого собаку дільничного міліціонера.

– Ага, значить, дільничний стріляв.

– Він, звичайно, стріляв, але жодного разу не влучив. Значить, біжу я собі голий по вулиці, біжу, нікого не чіпаю. І раптом знову: «Бум! Бах!». Чую, ззаду хтось доганяє. Виявилося, це – маніяк-убивця на сексуальному грунті.

– Невже, він стріляв?

– Ні, цей лише мене ласкаво душив. Добре, що поруч рокери на мотоциклах розважатися їхали. Ми з цим маніяком три квартали від них втікали.

– Так що – ці стріляли?

– Та що ви? Це ж – діти, пустуни. Правда, бідного маніяка насмерть таки задавили.

– А у вас коли нарешті вцілили?

– А ви слухайте. Значить, забігаю я, від гріха, в комерційний магазин, намагаюся натягнути перші-ліпші штани й раптом: «Бум! Бах!». Це вистрибує сторож ...

– Стріляв?

– Ні, відстрілювався. Тому що тут же за мною в магазин увірвалися рекетири.

– Рекетири, значить, стріляли?

– Навіщо їм стріляти? Вони поклали нас на живіт і діяли паяльником. Добре, сторож перед смертю встиг зізнатися, що я тут ні при чому. Мене і відпустили. Вийшов, а одразу назустріч красива дівчина з готелю виходить. А я, як на зло, одягтися не встиг. Вона дістає з сумочки пістолет і – «Бум! Бах!».

– Влучила?

– Влучила, і не раз, тільки пістолет у неї був газовий, нервово-паралітичної дії.

– Так хто ж вам, чорт візьми, тоді дірку зробив?

– Значить, приходжу я під ранок додому до дружини: голий, із синьою від побоїв пикою, та ще «під газом». Нікого чіпати не збираюся, і тут: «Бум! Бах!» Це вистрибує тесть із двостволкою.

– Влучив?

– Так ...

– Ну нарешті!

– Дружині влучив «пижем» у зад.

– Слухайте, хворий, я на вашому місці після цього пішов би і застрелився.

– Так, а що ви думаєте, чому я тут у вас лежу?

Антон МАКОГОН, anekdot.kozaku.in.ua.

Читайте також: Щоб не образити словами «не люблю», скажіть… замовляння Григора Тютюнника​.