Малий став у Горохові, наче «голуба перлина» серед міста.
Тепер тут – рай для рибалок і улюблене місце відпочинку всіх жителів Горохова
А ще вісім років тому територія навколо Смалевого озера в Горохові була заросла густим очеретом, замулене болотяне «царство» відлякувало неприємним запахом... Сьогодні ж ця місцина – яскрава «фішка» міста. Розповідь про те, як вдалося перетворити непривабливу зону на оазу краси, – стане хорошим прикладом для наслідування в інших громадах Волинського краю
Занедбати нажите роками було б ганебно для кожного господаря
– Все зроблене, і те, що робимо зараз та ще зробимо, – потрібне сучасникам і залишиться нашим наступникам, – каже про кожну справу своєї команди, власну втілену ідею чи мрію 48-річний очільник Горохівської міської ради з 26-річним досвідом головування в громаді Віктор Годик. І, як завжди, має рацію, бо на руйнівному тлі війни ще й занедбати нажите роками було б однаково ганебно і для хазяїна власного обійстя, і для господаря міста.
Вісім років тому гордістю горохівчан стала невелика водойма в центрі міста, неподалік міської автостанції. Офіційно її називають Малим ставом, величають і Смалевим озером, а краєзнавці з гордістю переповідають, що ще у XVIII столітті берегами тієї мальовничої штучної водойми прогулювалася тодішня еліта – нащадки з графської династії Стройновських. Щоб повернути бодай частинку древньої й по-своєму романтичної історії із віків у сьогодення, у 2016 році Віктор Годик вирішив відновити водойму, звісно, на сучасний лад. Хтось вірив, а хтось – і ні в те, що чимале болото з очеретяним «гаєм» може стати чимось іншим. Однак скептиків, мабуть, меншало з кожним днем, як наприкінці березня на березі з ранку до вечора «закипіла» робота.
– Маю багато планів щодо облаштування цієї місцини, щоб вона стала окрасою Горохова й улюбленим місцем відпочинку дорослих і дітей, – відповідав тоді мер на численні запитання преси й громадськості.
«А таких дерев, як у сквері на березі, нема й на Волині»
Уже в минулому дні «чорної» роботи, в які на очах у міста канув у Лету густий очерет, болотяний сморід й осоружна багнюка. З трьох встановлених свердловин чиста водиця швидко заповнила своє місце, а в ній на радість рибалкам заблищали мальки амура, карасиків і коропів. Доки рибка обживалася, ініціатор і виконавці шляхетного задуму з’єднали два бережки бруківкою, встановили вздовж неї оригінальні ліхтарі та лавчини й обсадили ту алею сакурами та іншими екзотичними деревами. На іншому ж березі встановили альтанки для відпочивальників. Свого часу символом озерця став лебідь Зевс, якого зимової пори порятував місцевий підприємець Олег Пундик. Навесні він уже плавав водоймою. Люди ж спорудили птаху плавучу хатинку, а потому – дерев’яний дім.
Як і мріяли, береги у центрі міста «задзвеніли» від купальських пісень, рибальських свят, водохрещенських дійств, організованих мерією. Аж до початку війни…
До 30-річчя Дня Незалежності України на березі ставка Віктор Годик і його команда заклали новий сквер із 30-ти яблунь, вишеньок, клена, сакур, тюльпанових дерев, магнолій, ялин… Потому встановили другий у місті фонтан із фігурами крилатих коней, якому позаздрить і Луцьк, та крісло щастя, викуване з 84 кінських підков, вік яких сягає в глибину XVII–XX століть.
Як і мріяли, береги у центрі міста «задзвеніли» від купальських пісень, рибальських свят, водохрещенських дійств, організованих мерією. Аж до початку війни…
«Мальовничі місця своєю красою просять догляду»
– Доки боронимо Україну й проводжаємо останньою земною дорогою загиблих Героїв, веселощі – не до душі, – згадує Віктор Леонідович добрим словом воїнів-земляків і, разом із працівниками й депутатами міської ради, керівниками установ і організацій, забезпечує життєдіяльність Горохова та лад у громаді.
Нещодавно й на березі Смалевої водойми знову запрацював бульдозер, бо вкрай треба було очистити від намулу обвідний рів. До слова, береги ставка завжди акуратно покошені, альтанки – прибрані, алеї – підметені.
– Повсякчас приємно чути в міській раді відгуки горохівчан про працівників ТОВ «Еталон». Жителі всіх вулиць, на яких вони трудяться, кажуть, що двірники починають працювати зі сходом світанкової зорі. Відтак для дорослих і дітей, котрі йдуть на роботу, на ринок, в дитячі садки та школи чи просто у своїх справах, чистота є дуже помітною. А вони й справді душу вкладають в те прибирання, – так зворушливо найперше висловлює вдячність працівникам «Еталону» і їх директорові (ще донедавна – захисникові на фронтах війни) Анатолієві Клембі секретар Горохівської міської ради Наталія Ковальчук. І від імені мерії дякує всім горохівчанам, які за першим покликом, з любові до своєї батьківщини приходять на толоки в міський парк і сквери або ж просто не смітять.
– Якби не війна, то навколо «голубої перлини» Горохова вже були б спортивні майданчики, бігові доріжки, вербова алея, місток для «моржів», – розповідає Віктор Годик про поки що нездійсненні плани. І авторитетно додає: «Все зробимо. Тільки б повернулися додому всі, кого чекаємо з фронтів…».
*«Ця публікація підготовлена у співпраці з Українською Асоціацією Медіа Бізнесу та за підтримки ЮНЕСКО, за фінансування народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і виклад фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені думки, які не обов’язково належать ЮНЕСКО та жодним чином не зобов’язують Організацію».
