Валентина Маціюк: «На Алею слави потрібно приходити за любов’ю до України і ненавистю до ворогів».
Від зворушливої розповіді про Героїв-волинян заплакала старшокласниця
У перший день навчального року Алея слави в селищі Мар’янівка Луцького району, освячена 29 серпня в День пам’яті захисників, зустріла юнь із Галичанської гімназії скорботною тишею та світлими поглядами 33-х Героїв, душі яких-уже на Святих Небесах, а мрії так і залишилися нездійсненними на землі. Мабуть, уздрівши з висоти Небесного Раю стільки дітей біля своїх портретів, ці воїни Світла заусміхалися від вдячності, що їх пам’ятають не лише їхні сім’ї, родини та друзі…
Як і кожного року, вчителі та гімназисти готували урочистість знаковою для першокласників та випускників, незабутньою – для всієї шкільної родини. Змістовною вдалася традиційна лінійка, перший урок із переглядом фільму «Діалоги про війну», де кожне слово було сповнене вдячністю ЗСУ.
– Однак тривожило відчуття, що в цій зустрічі з черговим Днем знань не вистачало події неймовірно важливої, сокровенної. Продовжити день на нововідкритій Алеї слави – то була ідея класної керівниці семикласників Тетяни Пашківської. Разом із колегою Олександром Холонівцем ми вирішили, що цього року туди поїдуть і його восьмикласники. Допомогти зі супроводом у поїздці зголосилися батьки Юрій Фещук, Володимир Лаць, Олексій Мельничук, а ознайомити дітей і дорослих з долею кожного загиблого чи померлого воїна ми попросили волонтерку Валентину Маціюк, – розповіла директорка Галичанської гімназії Мар’янівської селищної ради Тетяна Фещук про народження гімназійної традиції, що варта поваги й наслідування.
– Я була вражена, що кожен із цього допитливого товариства впізнавав обличчя загиблих, згадував їх із публікацій в соціальних мережах, статей у газеті «Волинь»…
…Зупинялися біля кожної самобутньої стели з обличчями мужніх земляків. Чи не з усіма ними пані Валентина спілкувалася особисто, наближаючись із гуманітарними вантажами якнайближче до пекельного «нуля». З кимось із Героїв так і не встигла побачитися, когось допомогла рідним відшукати в моргах, а решту з односельцями зустрічала в сльозах на батьківщині – в домовинах. Кожному з них ця волонтерка, дружина і ненька військовослужбовців як данину вдячності дарує віршовану Посвяту. Пише серцем: сильно, як Воїн, і ніжно, як Мама. Рядки, від сили й печалі яких на Алеї слави семикласниця Уляна Андрощук розплакалася.
– Я була вражена, що кожен із цього допитливого товариства впізнавав обличчя загиблих, згадував їх із публікацій в соціальних мережах, статей у газеті «Волинь»… Коли ж зупинилися біля світлини 40-річного Юрія Шлапчука з Галичан, то мої юні друзі навперебій узялися розповідати мені про свого односельчанина, – розповіла Валентина Маціюк.
Під час однієї з волонтерських поїздок випускник Галичанської школи, нині 26-річний воїн 100-ї ОМБР Олександр Лагановський, подарував волонтерці бойовий прапор, а вона передала це знамено його рідній школі в перший день нового навчального року. А ще біля кожного портрета гімназисти ставили у вази квіти зі своїх домашніх клумб. Їх Героям оберемками передав кожен клас. Цю мить хтось описав зворушливою строфою:
Красиві квіти галичанської землі
Ми дарували вам, шановні вчителі,
А погляди дивилися у Небо,
І знали, кому дякувати треба.
P.S. Минулого четверга на Алеї слави відбулася панахида за загиблими Тарасом Грицюком і Олегом Бартошуком. За словами священнослужителя Віталія Куця, такі поминальні молитви звершуватимуть у день смерті кожного захисника. Прийти на панахиду, привести з собою з дому дітей, учнів шкіл – це вже справа честі!
Читайте також: «На Волині відбуласяі історико-краєзнавча конференція за участю священника, науковців та музейників (Фото)».
