Курси НБУ $ 41.40 € 45.14
В одну мить  Ярослав Базилевич  втратив дружину і трьох доньок під час російської ракетної атаки по Львову

Євгенія Базилевич та її доньки Ярина (21 рік), Дарина (18 років) та Емілія (7 років) загинули від російського удару по Львову.

Фотоколаж із сайту tsn.ua.

В одну мить Ярослав Базилевич втратив дружину і трьох доньок під час російської ракетної атаки по Львову

4 вересня ця родина зібралася спускатись в укриття. Матір з доньками вийшли на сходи – в момент удару ті обвалилися. Буквально за мить до цього Ярослав повернувся у квартиру, щоб взяти воду…

Міський голова Андрій Садовий опублікував сімейну світлину Базилевичів, під якою написав: «Після сьогоднішньої атаки живим із цього фото залишився лише чоловік. Дружина Євгенія та троє їхніх доньок – Ярина, Дарина та Емілія – загинули у власному будинку…»

На похорон родини Базилевичів, здається, прийшло пів Львова. Не лише рідні, колеги і друзі. Було багато «пластунів», адже Євгенія та дві її старші донечки були членами цієї скаутської організації. І чимало тих, хто раніше цю родину не знав, але хотіли віддати шану невинно убієнним. І підтримати Ярослава Базилевича, який лишився один…

Його дружину і трьох доньок відспівали у Гарнізонному храмі Петра і Павла у Львові. Опісля провели загальноміську церемонію прощання біля Ратуші на площі Ринок, а поховали на Личаківському кладовищі. Глава родини – Ярослав, який єдиний із сім’ї вижив під час атаки, отримавши численні травми, зміг прийти попрощатися із близькими.

Багато людей принесли на похорони соняшники – саме із цими квітами була загибла Дарина на сімейному фото, яке облетіло усю Україну після трагедії.

Часто, блукаючи у своїх фантазіях, бувши зацикленими тільки на мріях, ми не помічаємо, що наше життя вже складається краще, ніж можна його уявити.

Що відомо про загиблу родину

43-річна Євгенія співпрацювала з Гільдією українських парфумерів, була випускницею Львівського інституту менеджменту. У лютому цього року жінка відсвяткувала 26 років подружнього життя зі своїм чоловіком Ярославом.

21-літня Ярина працювала менеджеркою в офісі «Львів – молодіжна столиця Європи». Вона була випускницею Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій.

18-річна Дарія навчалася на другому курсі програми «Культурологія» Гуманітарного факультету Українського католицького університету (УКУ), була менторкою «Лабораторії волонтерства» цього вишу. За спогадами знайомих, вона була активною студенткою. Дівчина також займалась у театральній студії.

7-річна Емілія була ученицею другого класу початкової школи «Світанок», також відвідувала музичну школу. У пам’ять про дівчинку у закладі освіти провели хвилину мовчання.
До речі, глава родини Базилевичів – Ярослав – походить із роду Івана Франка: він – онук Зоряна Базилевича, небожа Ольги Франко.

Сусіди Базилевичів розповідають, що це була інтелігентна родина, яка дотримувалася українських традицій. Вони були доволі відомі та шановані у Львові.

«Я знаю сім’ю на цьому фото понад 20 років. Не кажіть нам, що це – тільки путін. Вся росія несе відповідальність за те, що вони роблять із Україною і нашими життями. Якщо світ думає, що війна закінчилася – це не так», – написала проректорка УКУ Софія Опацька.

«Якби міг плакати, то плакав би. Але сльози закінчилися давно…»

Поет, літературознавець та викладач Українського католицького університету Остап Сливинський поділився спогадами про 18-річну Дарію Базилевич, яка була його студенткою.
Зокрема, Сливинський процитував уривок із есею Дарії, який його вразив та наштовхнув на роздуми. «Навесні вона ходила на мої лекції. Я часто дивився на неї. Знаєте, коли говорите з аудиторією, потрібно мати зоровий контакт із кимось, хто тебе уважно слухає. То це часто була Дарія. Вона завжди сідала в перших рядах і світилася, така маленька дівчинка з ясним волоссям. У травні, наприкінці нашого курсу, вона написала есей. Там є такі слова: «Не завжди те, про що ми мріємо, виявляється таким ідеальним, як ми це уявляли. Часто, блукаючи у своїх фантазіях, бувши зацикленими тільки на мріях, ми не помічаємо, що наше життя вже складається краще, ніж можна його уявити», – написав викладач.

Остап Сливинський також пояснив, про що ці слова змусили його замислитися.

«Якби міг плакати, то плакав би. Але сльози закінчилися давно, лишилося якесь заціпеніння. Я дуже люблю це покоління, покоління нинішніх 18-літніх. Вони – цілеспрямовані, прагматичні, пасіонарні (пристрасно прагнуть до оновлення та розвитку. – Ред.). Вони вміють організувати себе і йти до того, в чому бачать цінність. Вони не розтринькують себе так, як робили й часто робимо ми, анархічно-розхлябане покоління їхніх батьків, що десь у підкірці мозку зберігає пам’ять про відсутність насолод і несвободу. Вони цінують своє тіло і свій час. Вони – асертивні (відстоюють свою точку зору, не порушуючи моральних прав інших. – Ред.) і вимогливі. Коли я спілкуюся з ними, мені знов хочеться жити.

Я не знаю, як вони і російська геронтологічна слизька хтонь можуть існувати на одній планеті. Ракета, яка прилетіла і вбила Дарію, пройшла не крізь простір, а крізь час. Вони не мали б перетнутися, вони мусили б залишатися у різних вимірах».

Аж страшно  уявити глибину  особистої трагедії  Ярослава  Базилевича.
Аж страшно уявити глибину особистої трагедії Ярослава Базилевича.

 

Telegram Channel