«Мене навчали годувати грудьми та через зонд».
Евелінка з’явилася на світ вагою 718 грамів
У Британії українка-біженка народила дитину на 25-му тижні вагітності
Пані Олеся – мати двох донечок: Кароліни та Евеліни. Старшій Кароліні – 5, її мати народжувала в Україні й без жодних проблем. Евеліні зараз – два роки, і вона – передчасно народжена. Дівчинка з’явилася на світ у Великій Британії, куди Олеся виїхала через початок повномасштабного вторгнення росії, на 25-му тижні вагітності. Немовля мало вагу 718 грамів.
Жінка поділилася своєю історією з «Обозом».
Народження «ранньої пташки»
Після пологів ми з донечкою пробули в лікарні на стаціонарі 4 місяці. Лікарі та медсестри були поряд 24х7. Там ми навіть відсвяткували своєрідний «ювілей» – 100 днів у лікарні.
Був етап першої реанімації новонародженої одразу ж, як вона народилася. Другий етап – кисневе забезпечення, бо зазвичай такі дітки потребують додаткового кисню, оскільки їхні легені ще є недостатньо розкриті. Але, дякуючи Богові, моя дитина почала дихати одразу, що є дуже великим позитивом, на штучній вентиляції вона перебувала лише три дні. І то лише тому, аби їй було легше фізично. Це – дуже важливо для майбутнього дитини, для її неврологічного стану. Потім вентиляцію зняли, залишили кисневу маску. Потім третє – це зондове годування дитини, тому що вона ще не може сама смоктати та здобувати собі їжу.
Також був етап перебування дитини в спеціальній камері, щоб підтримувати температурний режим, оскільки в передчасно народжених діток – погана терморегуляція тіла. А треба, щоб дитина не переохолоджувалася. Через певний проміжок часу ми почали виходити без кисневої масочки з камери – терморегуляція почала налагоджуватися. Мене навчали годувати грудьми та через зонд.
Коли лікарі переконалися у тому, що дитина, в принципі, – в нормальному стані і я можу за нею доглядати, нас виписали. Кожен день у лікарні – це додаткові витрати з бюджету, а ми й так пробули там 4 місяці. Правда, ще дві доби зі мною на зв’язку цілодобово були медсестри, якщо раптом знадобиться якась допомога. Але після того нам призначили спеціалістів, і огляд педіатра був лише раз на три місяці. Я вважала, що цього недостатньо, і розуміла, що треба повертатися в Україну, бо тут огляд педіатра – щомісяця, і спеціалісти з реабілітації займаються з дитиною набагато частіше.
З «Охматдиту» виписали до «прильоту» російської ракети
Коли ми повернулися в Україну, Евеліні було повних 11 місяців та 8 коригованих. У передчасно народжених дітей є дві дати. Календарна – від моменту народження, а друга – від того моменту, коли вона мала народитися. Тобто за неврологічним розвитком це була восьмимісячна дитина, а за календарним – одинадцятимісячна.
Морально важким було усвідомлення того, що дитина народжується передчасно, що можу втратити її.
Я була переконана в тому, що саме в Україні зможу провести реабілітацію своєї дитини на тому рівні, на якому мені хотілося – це буде в приватному порядку або ж на державному рівні. І мої сподівання справдилися. Евеліна перебувала на зондовому харчуванні, і я розуміла, треба шукати «найкращих із найкращих». Обрали «Охматдит» – це лікарня, де зібрано найкращих спеціалістів, у них – великий досвід виходжування таких дітей.
Нас направили на стаціонарне лікування, де ми мали можливість повністю обстежити дитину, щоб зрозуміти, чи є нюанси щодо її здоров’я. Так, вони були, – пов’язані з травною системою. Також ми в «Охматдиті» проходили курс фізичної реабілітації три-чотири рази на тиждень. Зараз моя донька – абсолютно нормально розвинена дитина для свого віку. Вона ходить, говорить. Єдине – залишився нюанс із харчуванням, але я думаю, їй треба дати трохи часу і все налагодиться повністю. Харчовий інтерес у неї вже з’являється.
«Тільки б не на 22-ому тижні…»
Найскладнішими були, мабуть, не періоди реанімації чи реабілітації. Морально важким було усвідомлення того, що дитина народжується передчасно, що можу втратити її.
Коли я лежала на «збереженні», прийшли гінеколог, психолог, педіатр-неонатолог та почали розповідати про наслідки пологів на 22-му тижні вагітності. Що дитина в цей період має малі шанси на виживання, що не існує нормальної техніки для того, щоб виходжувати таких дітей. Що є дуже великі ризики для мене як для мами. Якщо народжувати природним шляхом, є ймовірність, що дитина народиться мертвою. Якщо через кесарів розтин – що мати стече кров’ю. А життя матері – в пріоритеті, й лікарі не можуть ним ризикувати. Почали мені розповідати, що у випадку народження на 22 тижні є два варіанти: або лікарі намагаються реанімувати дитину, або дають батькам час на прощання з нею…
Я дуже боялася народжувати на цьому терміні й дуже хотіла, щоб дитина народилася на 28-му тижні, оскільки тоді є велика ймовірність, що крихітка буде абсолютно здоровою.
І коли я народила на 25-му тижні, мені сказали, що дитина, по суті, – здорова. Я була щаслива від того, що нове життя з’явилося в цьому світі, що вона задихала самостійно, що це – дівчинка. Тому що шансів вижити у дівчаток на такому ранньому терміні народження є набагато більше, ніж у хлопців, що донечці допоможуть, і все буде добре.
До речі, ім’я Евеліні обрав мій чоловік ще до її народження. Пізніше ми подивилися, що воно означає «подих» і є дуже символічним для передчасно народженої дитини, адже у таких діток – великі проблеми саме з диханням.
Читайте також: «На Волині у ДТП загинула 35-річна жінка, її двоє дітей доставлено в лікарню».
