Троянда. Історія на вечір

На розі цієї вулиці сиділа вже старша жінка і просила милостиню у перехожих – завжди на тому самому місці, нерухомо, як статуя, з простягнутою рукою й опущеними до землі очима.

Рільке ніколи не давав їй милостині, а його приятелька часто знаходила для неї якийсь гріш.

Якось француженка спитала поета:

– Чому ти ніколи нічого не даєш цій бідолашній?

– Ми мали б їй дати щось для серця, а не лише для рук, – відповів той.

Раптом жебрачка підняла очі, подивилася на поета і, жестом затримавши його, з зусиллям підвелася, схопила його за руку й поцілувала її... 

Наступного дня Рільке прийшов з гарною трояндою, що лиш почала розпускатися, і дав її убогій жінці. 

Раптом жебрачка підняла очі, подивилася на поета і, жестом затримавши його, з зусиллям підвелася, схопила його за руку й поцілувала її... І пішла, притискаючи троянду до грудей.

Цілий тиждень ніхто її не бачив. А потім жінка знову сиділа на тому самому місці – мовчазна, нерухома, як і раніше.

– Чим вона жила всі ці дні? – спитала молода француженка.

– Трояндою, – відповів поет.

*

«На світі є тільки одна єдина проблема – як знову дати людству якусь духовну поживу, викликати неспокій духа. Треба, щоб людство було зрошене з висоти. Слухайте: неможливо далі жити, думаючи про холодильники, політику, баланси і кросворди. Так неможливо йти далі», – писав Антуан де Сент-Екзюпері.

*

«Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого» (Мт. 13, 34).

Наша довідка:

 Райнер Марія Рільке (1875 – 1926) – австрійський поет-символіст. Його поезія вирізняється ліризмом і символічністю, глибиною філософського сприйняття внутрішнього життя і довколишньої дійсності.

Побувавши в Україні у 1899 і 1900 роках, він написав «Книгу життя чернечого», збірки «Книга годин», «Книга прощ», а також книжку коротких оповідань «Про Господа Бога та інше» (передусім два оповідання з української тематики – «Як старий Тимофій умирав співаючи» та «Пісня про правду»). Переклав «Слово о полку Ігоревім».

Перебуваючи на засланні, Василь Стус із захопленням пише у листі до дружини: «...перекладав (нарешті!) «Орфея, Еврідіку й Гермеса» Рільке. Так я люблю цю міні-поемку, так шаную окремі рядки з тексту (знаєш сама – все, що стосується Еврідікі), що побоювався пізнавати текст, перекладаючи, аби не загубити, боронь Боже, дорогого враження. Це схоже до першого, скажу так, інтиму: – і шкода, і кортить. Слава Богу, впорався, задоволений, хоч і не знаю чим: Рільке, текстом оригіналу чи перекладом...».

Бруно ФЕРРЕРО, оповідання з книги «Троянда також важлива» (Львів, видавництво «Свічадо»).