Колективне фото учасників толоки на центральному пляжі Світязя перед початком акції.
Журналісти «Волині» допомагали прибирати озеро, цілющу воду з якого за Польщі доставляли панянкам у Варшаву
Якщо ви хоч раз побували на оповитому легендами Світязі, то знаєте, яке це диво. А воно – лише одне із 23-х озер, що розташовані на території Шацького національного природного парку
І якщо уявити на мить, що ви дивитеся на них із висоти пташиного польоту, то перед вами буде дивовижна картина, «намальована» самою матінкою-природою майже на шести з половиною тисячах гектарів: немов перлини, розсипані на зелений оксамит поліських лісів. І це багатство, дароване природою, нам потрібно зберегти для своїх дітей, онуків, правнуків. Тож уже традиційно щороку після закінчення відпочинкового сезону Шацький національний природний парк організовує толоки – прибирання території прибережних територій. Співорганізаторами акції, якою того дня були охоплені озера Світязь, Велике Чорне, Пісочне, Пулемецьке, цього разу також стали Шацька селищна територіальна громада та газета «Волинь».
«А вся дівоча врода сплинула на поверхню квітами-лататтям»
Мальовниче озеро Світязь – центральна водойма системи Шацьких озер. Загальновідомо, що воно є другим за площею (після Ялпуга на Одещині) і найглибшим озером з усіх українських водойм природного походження (найбільша глибина – 58,4 м, середня – 7,2 м), з найбільшими запасами прісної води. Світязь нагадує море не лише розмірами, але й півметровими хвилями, які з’являються на водній поверхні у вітряну погоду. Тим і небезпечне, тож відчайдухів відповідні служби завжди попереджають від ризикованих мандрівок човном (а то ще й катамараном!) на острів Світязь, що так манить усіх.
А ось як описав волинську «перлину» молодий вчений Павло Тутковський (майбутній академік АН УРСР), який в 1899 році здійснив ґрунтовне дослідження озера Світязь: «Величезна, могутня, чорно-синя водна площа… Мов оксамитна плахта, всіяна сапфірами, смарагдами, діамантами, неспокійно рухається, тремтить; по ній ходять один за одним величезні вали та буруни, немов на морі, з білими «зайчиками», як білими хмарками чи перлинами, котрі то з’являються, то раптом зникають… Біжать буруни по воді, докочуються до берега і з грізним, суворим рокотом навалюються на нього; безугавне ремство прибою заглушає людську мову, а відгук прибою лунає навкруги, котиться кудись у безвість…».
Учений припускав, що саме тут, в районі озера, зупинив свій шлях великий льодовик, який спустився сюди зі Скандинавії. Вздовж берегів озера, на полях, на горбах можна натрапити на величезні валуни, принесені льодовиком (дослідження Павла Тутковського були опубліковані в 1901 році в журналі «Киевская старина»).
Озеро Світязь оповите численними легендами. Одна з них – про красуню-доньку князя Тугана. Якось рушив він із дружинниками захищати рідну землю, але згадав, що залишив місто без захисту. Повернувшись, повідомив про свої думи доньці, а та заспокоїла батька, що все буде добре, – про те бачила вона сон. А в безмісячну ніч недруг підступив до міста, і вже руйнував ворота, та князівна вблагала богів і ті сховали його мешканців. На цьому місці виникло озеро, саме ж місто провалилося під землю. А вся дівоча врода сплинула на поверхню квітами-лататтям. Кожен ворожий воїн, який намагався їх зірвати, помирав у водах озера Світязь…
А це вже – не легенда: вода у Світязі – унікальна за своїм хімічним складом. Вона має цілющі властивості, адже у її складі – срібло, йод і гліцерин. Тож шкіра після купань у Світязі стає відчутно еластичнішою.
Переповідають, що, як ми кажемо, за Польщі, воду з цього озера возили у Варшаву, і панянки, дбаючи про свою красу, приймали цілющі ванни.
«Приємно купатися, відпочивати там, де чисто»
Толока відбулася минулого вівторка, 10 вересня, й була присвячена Всесвітньому дню прибирання (World Cleanup Day), що відзначається щороку в третю суботу вересня і є глобальною подією, яка об’єднала навколо себе мешканців різних країн світу з тією метою, аби очистити планету від сміття. Перш як розійтися по згаданих чотирьох локаціях, учасники акції зібралися на центральному пляжі в селі Світязь. Директорка Шацького національного природного парку Марія Христецька наголосила на її важливості для збереження чудових озер. Вона представила присутніх, а це – працівники Парку, студенти Шацького лісового коледжу імені Сулька, представники газети «Волинь» і обіцяний нашим виданням в анонсах толоки – заслужений діяч естрадного мистецтва України, лідер і засновник гурту «Чорні черешні» Юрій Поліщук.
Звичайно ж, у руках артиста була гітара, й для доброго настрою учасників акції він заспівав свою коронну «Волинь» («Волинь – сто лісів, сто озер, сто доріг...»), а також знамениту пісню «Волинь моя», («Поліський краю дорогий...»), що вже стала візитівкою нашого краю, тож її підхопили всі. Пан Юрій зазначив, що хоч він родом із Луцька, та оскільки тато його – великий любитель Світязя, то кожного літа в дитинстві бував на цьому чудовому озері, а згодом – і в дорослому житті не розлучався з ним.
Подарував Юрій Поліщук присутнім і «Многая літа!» – як побажання натхненно потрудитися задля нашої природи. Учасники акції роз’їхалися по своїх, згаданих уже, озерах. Тож центральний пляж Світязя спорожнів, бо для прибирання були визначені інші локації. Зокрема на Світязі – це затока Лука, яка плавно переходить в озеро (з одного її боку –село Світязь, а з другого – селище Шацьк). За словами директорки Шацького національного природного парку Марії Христецької, яка разом з адміністрацією парку, представниками «Волині» і гостем акції Юрієм Поліщуком була якраз тут, затока є туристично привабливою. Вона оточена лісом, і місцеве населення дуже полюбляє тут відпочивати. Пляжі – піщані, як і в інших місцях Світязя. А, крім цього, є й плюс для тих, кому не подобається прибережне мілководдя. В затоці Лука пірнути можна вже неподалік від берега.
Група, яка прибирала побережжя Луки, пройшла загалом відстань до семи кілометрів і назбирала чимало сміття, яке повантажили на машину й вивезли у відведене для нього місце.
– Приємно купатися, відпочивати там, де чисто, – говорить Марія Володимирівна. – Це – найголовніша перевага. І після сьогоднішньої акції на побережжі Луки стало значно чистіше.
«Ми дуже чекаємо, коли село Світязь буде каналізоване»
Загалом того дня учасники толоки зібрали понад сто мішків різного непотребу («купили сто, то ще довелося добирати»). Оскільки відпочивальний сезон закінчився, то надія на те, що чистота збережеться.
Наступна акція буде вже навесні 2025 року перед тим, як озерний край знову прийматиме своїх гостей. Але якщо сміття – це те, що видно, – зібрали – і його нема, то складніше коли, що нечистоти потрапляють у ґрунтові води, а потім – в озеро- перлину. А це вже проблема, пов’язана з тим, що село Світязь досі не має централізованої каналізації. Проєкт поліпшення екологічної ситуації у Шацькому національному природному парку за рахунок каналізування населених пунктів навколо озера Світязь мав би бути вже давно завершений. Реалізовувати його почали років шість тому.
– Усі каналізаційні мережі прокладені, – каже з цього приводу Марія Христецька. – І очисні споруди теж уже збудовані. На етапі тестування –підключення електроенергії. Ми дуже чекаємо, коли село Світязь буде каналізоване. Адже для Шацького краю характерний високий рівень ґрунтових вод. І після того, як підуть дощі, вигрібні ями, якими доводиться користуватися людям, – переповнені. Це є великою проблемою. Адже сім’я із трьох чоловік повинна раз на тиждень замовляти машину для відкачування відходів. А якщо взяти, яка велика кількість відпочивальників їде кожного сезону сюди, то відповідні проблеми ми маємо із туалетами.
Замовляємо біотуалети, витрачаючи чималі кошти, але вони не справляються з такою кількістю людей. Звісно, добре, що вони є, але це – не вихід із ситуації.
Вирішення проблеми – централізована каналізація. Чому з її пуском так затягнулося, за словами Марії Христецької, – незрозуміло. Зараз нібито не можуть визначитися, хто має приймати на баланс каналізаційну мережу – Ковельська райдержадміністрація чи ОТГ, які ніяк не дійдуть між собою консенсусу.
…А ось із приводу того, чому учасники толоки не прибирали на центральному пляжі, директорка Шацького національного природного парку говорила:
– Бо там, як ви бачили, справді чисто. Яким чином цього досягаємо? Підприємці розташовують свої об’єкти, сплачують парку відповідні кошти й забезпечують порядок, облаштовують цю територію. Це – спільне рішення нашого керівництва (Державного агентства лісових ресурсів. – Авт.) й адміністрації парку. Бізнес на пляжі завжди був, але діяв хаотично. На сьогоднішній день в нас укладена угода з орендарями. Близько двадцяти підприємців мають там свої точки. Пляж відповідно й поділений, і кожен стежить за своєю територією. Прибирають там не лише в період відпочинкового сезону, а впродовж року. Сміття вивозить комунальне підприємство ОТГ, з яким укладено угоду по рідких і твердих побутових відходах.
Учасники толоки зібрали понад сто мішків різного непотребу («купили сто,то ще довелося добирати»).
У планах Шацького національного природного парку – розвантажити центральний пляж, де в сезон буквально ніде яблуку впасти. А для цього треба зацікавити, зокрема, молодь іншими локаціями з відповідною інфраструктурою.
– Для мене толока стала ще й дуже цікавою мандрівкою, – каже редакторка відділу передплати та розповсюдження газети «Волинь» Галина Швабюк, яка була на прибиранні узбережжя затоки Лука. – І це – завдяки Василю Матейчику (Василь Іванович – заступник директора з наукової роботи Шацького національного природного парку. – Авт.), який ішов поруч і дуже багато розповідав про рослини, які зустрічалися, про пташок, що водяться в озерному краї.
*«Ця публікація підготовлена у співпраці з Українською Асоціацією Медіа Бізнесу та за підтримки ЮНЕСКО, за фінансування народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і виклад фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені думки, які не обов’язково належать ЮНЕСКО та жодним чином не зобов’язують Організацію».
Читайте також: Як живеться великим бакланам і сірим чаплям – головним господарям острова на озері Світязь?
