Вірші українських поетів Василь Федорович Пона може декламувати годинами.
Нововолинець знає напам’ять всього «Кобзаря» і пише поезію
Активний учасник національного відродження на Волині й у нашому шахтарському місті Василь Пона пропонує пісню «Очерет мені був за колиску» затвердити як Гімн Волині. Хоча такий славень нашого краю вже є – це пісня «Волинь моя» на слова і музику Степана Кривенького. Та все ж…
«Очерет мені був за колиску»: від ліричного вірша Дмитра Фальківського – до Гімну повстанців
Цю пісню було створено на основі вірша поета «Розстріляного відродження» Дмитра Фальківського (1898–1934), з його збірки «Обрії».
Автор народився на українській Берестейщині, тривалий час був прихильником «совєтської» влади. Його розстріляли у 1934 році за звинуваченням у антирадянській діяльності. Тоді ж із вироком поетові цензура наклала заборону на використання його твору. Однак пісня настільки міцно увійшла в традицію, що її підпільно виконували, передавали з уст в уста, від батьків – дітям.
Фальківський настільки чуттєво і вдало оспівав свою любов до поліських краєвидів, що твір відразу був покладений на музику і став поширеним серед населення Полісся та Волині. Мелодію для пісні запозичили із танго-фокстроту «Isla de Capri», що набув особливо великого поширення у 1934-му, в рік смерті Дмитра Фальківського.
Популярність пісні підтверджують і спогади діячів ОУН: «Очерет мені був за колиску» часто співали повстанці на Волині й Рівненщині. Фіксуючи наративи про національно-визвольну боротьбу ХХ століття на території Волинського Полісся, постійно натрапляємо на згадки про виконання вказаної пісні поряд із класичними повстанськими творами. Так, серед заборонених текстів, але тих, які співали підпільно, респонденти називають і «Очерет мені був за колиску».
Серед заборонених текстів, але тих, які співали підпільно, респонденти називають і «Очерет мені був за колиску».
Я також пригадую, коли ще в дошкільному віці чула її в обійсті хлопчаків, з якими ми з сестрою дружили, від їхнього дідуся «Фльорка», інваліда Другої світової війни, який бездоганно грав на багатьох музичних інструментах. Першою завжди звучала «Очерет мені був за колиску», мелодія якої викликала трепет навіть у дитячих серцях.
Довелося прочитати, що були створені її нові варіанти із додаванням окремих нових рядків, коли поети-патріоти вписували свої слова у відомий текст, який часто виконували на перепочинку – під час походів.
І Василь Пона додав власні рядки до відомої пісні
Власне, з цього щонайперше почали розмову з відомою в шахтарському місті людиною – 90-річним Василем Федоровичем Поною.
Теплого серпневого дня сиділи на вишукано впорядкованому, під розлогою ліщиною, у розмаї троянд й інших квітів, його подвір’ї. Співрозмовник неквапом розповідав про непрості життєві віхи своєї біографії.
Уродженець Львівщини, він ще в дитинстві, в другій половині 1940-х років, разом із родиною був депортований у Сибір за приналежність до національного спротиву. У 50-і роки вдалося повернутися на Волинь у молоде місто Нововолинськ, яке стало рідним.
Пан Василь до сьогодні пам’ятає велику радість батька, коли з великими потугами їм вдалося отримати радянські паспорти. Головне, казав, що хоч повернулися в Україну.
Василь Федорович, незважаючи на свій поважний вік, має феноменальну пам’ять. Він майже завжди на міських патріотичних заходах у Палаці культури, біля пам’ятника Тарасові Шевченку, ще донедавна читав його вірші, а також – поеми Лесі Українки. Він знає напам’ять всього «Кобзаря»!
Як людина творча, змалечку закохана в українське поетичне слово, запропонував і свої рядки до вже знаменитої поезії Дмитра Фальківського, яка стала народною, і просить, щоб цю пісню також вважали Гімном Волині.
Алла ЛІСОВА.
