Зустріч відбулася на базі факультету філології та журналістики.
До Луцького вишу завітали студенти-військові і розповіли про свій досвід на фронті
24 вересня 2024 року до Волинського національного університету імені Лесі Українки завітали військові та за сумісництвом студенти нашого закладу
Зустріч відбулася на базі факультету філології та журналістики.
Про це йдеться на сайті навчального закладу.
«Кожен, коли зростає, він вибудовує свій світогляд на прикладі когось іншого, на прикладі того, чиї вчинки надихають і важливі. Сьогодні таких людей, які роблять важливі справи й ухвалюють складні відповідальні рішення, і ці рішення роблять їх супергероями, багато серед нас. Мені дуже приємно, що на зустріч до вас прийшли фактично ваші однолітки, наші студенти. Водночас від просто студентів їх відрізняє те, що вони одночасно є нашими воїнами, тими, хто нас захищає, виборює нашу незалежність. І, власне, це їхнє рішення робить їх великими супергероями. Сьогодні вони прийшли до вас поспілкуватися, щось розповісти про себе», – привітала студентів Наталія Благовірна.
На зустрічі були присутні Владислав Літковіч і Роман Берніков, студенти факультету історії, політології та національної безпеки; Наталя Благовірна, проректор з навчально-виховної роботи та комунікації; Лілія Лавринович, декан факультету філології та журналістики.
«Ми кожного дня, живучи під мирним небом, свідомі, якою ціною воїни нас захищають. Ми маємо цінувати те, що вони роблять. І для того, щоб цінувати, ми маємо краще розуміти досвід через який вони пройшли», – наголосила Лілія Лавринович.
Військові розповіли про свій досвід на фронті, як потрапили до лав ЗСУ та які перешкоди на шляху долали.
На питання, як ви зустріли 24 лютого, хлопці відповіли.
Владислав: «Мені тоді було 17 років. Я одразу побіг до Луцького військкомату. Мені сказали, що багато людей і нічого не вийде. Потім я поїхав до Ківерцівського військкомату, просив, щоб взяли робити хоч щось. Мені сказали, що я молодий. Я знову поїхав до Луцька і знову нічого не вийшло. Я почекав поки мені виповниться 18 років і тільки тоді пішов до війська».
Роман: «Я зустрів 24 лютого дуже цікаво, тому що я тоді перебував у місці Краматорськ Донецької області, звідки я родом, прокинувся від вибухів ракет. Тут мій брат. Щоб ви розуміли, я йому чотири рази дзвонив і він жодного разу не взяв слухавку. Потім він прокинувся і каже: «Що таке?ˮ Я кажу: «Війна», а він: «А я спав»». Студенти змогли задати питання й отримали вичерпні відповіді.
Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно! Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
Читайте також: Лучанин на фронті втратив обидві ноги та пережив клінічну смерть, але виборов золото у «Забігу за двох».
