В руках захисника Анатолія Савчука – омріяний тепловізор, на який збирали й читачі «Волині».
Тепловізор, який волиняни передали для Анатолія Савчука і його побратимів, уже прийняв бойове хрещення
«Дякуємо, дякуємо, дякуємо всім за подарунок», – коротке відео, яке волонтери Горохівської районної організації «Спілка учасників АТО «Щит» Андрій Лебезун та Іван Андрощук цими днями привезли з-під Торецька на Донеччині від військовослужбовців 100-ї окремої механізованої бригади, вражає до сліз. У ньому захисники зі знанням справи роздивляються тепловізор, гроші на який краяни зібрали, як мовиться, всім миром. «Не треба дякувати, бо то ми вам дякуємо за те, що воюєте, за сталеві нерви й за життя за вашими титановими плечима та сокровенними мріями про повернення до сімей, родин», – хочеться гукнути до наших Героїв аж через усю Україну
Фронтовою проблемою перейнялися й церковні громади
…Ця історія почалася з того, що члени Горохівської районної організації пенсіонерів МВС України «Ветеран» на сторінках нашої газети за 14 серпня привітали публікацією «Чому воїн із Волині просив передати на Донеччину … сіль» свого колишнього колегу, постового ІТТ Горохівського РВ УМВС України у Волинській області, прапорщика міліції, а нині – військовослужбовця 100-ї окремої механізованої бригади – Анатолія Савчука із 50-річчям. В одній із теплих розмов із друзями ювіляр скромно обмовився, що його бойове братство воює без тепловізора.
Наскільки цей прилад є важливим на першій лінії вогню – коментувати зайве. Тому ексначальник горохівських міліціонерів (нинішніх пенсіонерів), підполковник міліції Ігор Богонос оголосив збір коштів у газетному матеріалі «Волинянин Анатолій Савчук на 50-річчя отримав фронтову нагороду, але в окопі мріє про тепловізор» за 28 серпня цього року й на офіційній сторінці організації в Facebook.
Заокруглили зібране до 50000 гривень членськими внесками «ветеранівців».
У відділенні Ощадбанку в місті Горохів було відкрито рахунок на ім’я Петра Бабія, ексзаступника начальника міліції.
За словами Ігоря Богоноса, гроші на картку почали надходити чи не відразу. Першими свої особисті внески зробили «ветеранівці». У банківській виписці – чимало знайомих і незнайомих прізвищ горохівчан, жителів сусідніх громад, села Печихвости, де живе Анатолій, та просто імен. Під ними сума – 36155 гривень.
Вочевидь цю фронтову проблему взяли до серця парафіяни храму Воздвиження Хреста Господнього села Озерці, де настоятелем – отець Петро Янюк, і віряни церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці села Печихвости та їхній духовний наставник отець Валерій Братунь. На тепловізор для бійців із 100-ї окремої механізованої бригади релігійна громада села Озерці передала 5000 гривень, релігійна громада села Печихвости – 4600 гривень. Заокруглили зібране до 50000 гривень членськими внесками «ветеранівців».
Ім’я кожного доброчинця знає Господь
Допомогти знайти потрібний тепловізор узявся Віталій Гладун, який очолює Горохівську районну організацію «Спілка учасників АТО «Щит», і дотримав слова. Більше того, на його заклик вирішити проблему цього разу відгукнувся доброчинець, який пожертвував прилад зі словами: «Бог знає моє ім’я», Отож за 50000 гривень, переданих «Щиту», волонтери придбають ще чимало речей, вкрай потрібних військовослужбовцям.
«Хлопці на передовій просять евакуаційні ноші!» – кажуть волонтери. Тому на 20000 гривень із зібраної суми жіночий швейний цех «Шпильки» з села Борочиче Мар’янівської територіальної громади вже закупив необхідну тканину. А ще 5000 гривень на неї «Ветеран» узяв зі своєї каси взаємодопомоги.
– Маємо за честь висловити своє шанування всім, хто відгукнувся на наше прохання допомогти, – щиро вдячний кожному від «Ветерана» Ігор Богонос.
…На фронти Донеччини й Запоріжжя Андрій Лебезун та Іван Андрощук везли не лише тепловізор, а й… два автомобілі, 2 електрогенератори, 8 маскувальних сіток. Також – сублімовані продукти, евакуаційні ноші, кисневий балон, тушкованки, каші, голубці, засоби гігієни, цигарки… А ще – барвисті дитячі малюнки й свіжий випуск газети «Волинь» – провісниці віри, надії, любові від усіх, хто чекає Героїв удома.
P.S. Нещодавно, 24 вересня, «щитівці» знову поїхали якнайближче до передової лінії: на курахівський, харківський, запорізький напрямки. З Богом, друзі! Щасливого повернення!
Читайте також: «Оксана Білозір виступила в Суджі Курської області».
