Мирні плани за міцно закритим ротом: про що мовчить Зеленський

Президент дуже добре розуміє, що переговори з росією можуть стати для нього політичним вироком. Ба, більше питань виникне, коли народ повернеться у звичне річище політичного життя, де критику не обмежуватиме цензура воєнного часу.
Недарма українських журналістів на «офреках» ( з англ.– не під запис. – Ред).  дедалі частіше питають: а чи є в Україні політична опозиція? А як до дій Зеленського ставиться суспільство? По суті, наші західні партнери та небайдужі до України хочуть зрозуміти, чи є тут з ким працювати надалі? Чи є тут, врешті, інтелектуальний рівень, а не шапіто з акробатами?

Навіть якщо Зеленський роздумує над тимчасовим замороженням бойових дій, хотілося б тверезого діалогу з суспільством. Правди, хоча й гіркої. Врешті, саме для таких речей наймають комунікаційних радників, а не для того, аби вони здували з шефа пилинки страусовими віялами. Якщо намітки подібних планів уже лежать у шухлядах на Банковій, то варто було б виходити й пояснювати. Власне, для цього існують роти радників, спікерів, а не для того, аби утилізовувати елітне й сухе з Goodwine.

Будь-який, навіть огидний план варто спершу показати українцям. Щоб потім не кивати на партнерів, начебто це вони щось змусили включити. Тим паче в Зеленського вже був досвід, коли він розказував військовим на Донбасі, чому розведення військ – це круто. Переконував їх, що «я ж не лох, і мені 42». Далі обіцяв місцевим цивільним, що на безпеку все це не впливає і скоро будуть мир, дружба і суцільні серіали «Свати». Утім за фактом вийшло щось не дуже.

Читайте також: «Зеленський вважає, що Україні потрібен свій патріархат».