Твої, мої і наші… «кордони». Колонка мами 4 дітей з Волині

Розмова на підвищених тонах – явище, властиве кожній сім’ї. У моєму випадку, ми з донькою з’ясовували стосунки, здавалося б, із дуже смішної причини. Я доручила їй приготувати вечерю, а вона відклала це на потім. Я, оцінивши, що вона не встигне впоратися вчасно, взялася за справу сама. Причому доньку про це не повідомила. І коли гукнула її вечеряти, то несподівано почула, що такий мій вчинок дуже її обурив.

Зрозуміло, якби ми обговорили з нею дедлайн, тобто час, на який має бути готова їжа, усе обійшлося б. А на той момент ми обидві сердилися одна на одну: вона через те, що хотіла попрацювати на кухні, а я, бо «напади» на мене сприймала, як невдячність. Намагання пояснити дочці, чому їй не дісталася обіцяна робота, результату не давали, хоч, думалося, кому не було б приємно знати, що його пошкодували… А ще десь точив «черв’ячок» про «нервову» розмову: не люблю підвищених тонів. То які ж з того мої висновки?
Перший урок – якщо доручаєш дитині якесь завдання, то обговорюй крайній термін його виконання. Другий – більш багатогранний: як спілкуватися з дітьми так, щоб вони не підвищували голос у розмовах на складні теми? 

Ніби логічно, що коли людина сердиться (у будь-якому віці) вона підсвідомо говорить гучніше та з іншою інтонацією, захищає свої «кордони», які, як думає, порушила інша людина якимись діями. Однак важко прийняти таку логіку, коли ти чуєш критику твоїх же дій від власної дитини. Бо ж у тебе теж є «кордони»! Головне тут – не впадати в емоції, бо толку не буде. Але залишатися незворушною – найважче, бо ж і ти – жива людина: зі своєю втомою, важким робочим днем за плечима і купою вечірніх клопотів. 

Спеціалісти в психології радять нічого не пояснювати обуреному опоненту, аж поки той не вгомониться. Бо якщо та людина в емоціях, то раціональні аргументи на неї не діють. Тож мені годилося було б казати: «Як я тебе, доню, розумію! Ти ж так хотіла приготувати щось смачненьке сама». 

Однак, знаючи цю теорію, на практиці я все зробила з помилками – марно намагалася сказати, що так хотіла зекономити їй час і догодити і їй, і нашим хлопцям (чоловікові і синам), які хотіли вчасно повечеряти. При цьому я таки зробила зауваження про взаємну ввічливість і в конфліктних моментах, чим тільки «підперчила» розмову… (Хоча теорія радить почекати з цим доти, доки «буря» вщухне). Так чи інак, для двох з нас то була страва з гірчинкою. Однак на те воно й сімейне життя, щоб помилятися й навчатися його правил, аби далі не потрапляти в такі ж халепи! 

Маєте свої відкриття, як жити з дітьми так, щоб між вами була повага і співчуття,  – діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова – 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».

Оксана КОВАЛЕНКО, мама.

Читайте також: На Волині серед осені зацвіли… айва і форзиція.