Єдиний у світі з такою посвятою: священник із Волині звів незвичний домовий храм

Задумку втілив у життя клірик ПЦУ Віктор Мартиненко.

– На запрошення архієпископа Володимирського і Нововолинського Матфея чин освячення і першу Божественну літургію звершив Екзарх Вселенського Патріарха в Україні єпископ Команський Михаїл, – повідомив священник. – Йому співслужили: митрополит Переяславський і Вишневський Олександр, архієпископ Матфей, намісник Свято-Воскресенського Гурбинського монастиря, що на Повстанських Могилах, архімандрит Онуфрій Ляда, клірики Володимир-Волинської та Переяславсько-Вишневської єпархій.

Наприкінці богослужіння, єпископ Михаїл привітав настоятеля – протоієрея Віктора Мартиненка – та вірян із освяченням храму. Вітаючи громаду, митрополит Олександр подарував частку древа Животворчого Хреста Господнього.

Цікаві факти про новозбудований храм – від настоятеля:

🔶 Храм базилікального типу, збудований у романському стилі IX-XIV ст., розміри: 7х4 м.

🔶 У задумі я надихався храмом, що його збудував відомий іконописець о. Зинон Теодор у селі Гверстонь, церквою 12-ти апостолів у Судаку XIII ст., церквою Воскресіння Христового у Верії XIV ст.

🔶 Проєкт будівництва майстерно зробив і офірував мені о. Константин, за що йому моя сердечна дяка!

🔶 Деякі ідеї з оформлення запозичив із храму владики Іони в Ольшанці, а саме: голосники – у стінах, форма Хреста і клямки – на дверях.

🔶 Церква збудована з піноблоків та старої, вживаної радянської цегли, віком понад 60 років.

🔶 Дах покритий старою польською черепицею, віком понад 100 років. Якщо хтось, прочитавши це, подумає: «Ото мільйонер, антикварна черепиця…» – скажу: усю черепицю придбав за 2 тисячі гривень. Правда, забракло 50 шт., і я мусив їхати у Коломию, бо лише там знайшли ідентичну. Поїхав, придбав ті 50 черепиць за 200 гривень і повернувся назад.

🔶 Хрест, що вінчає храм, – копія хреста VI ст. із баптистерія у Равенні. Викований вручну волинськими ковалями.

🔶 Двері церкви – репліка Великих імператорських дверей Святої Софії у Константинополі. Ті оригінальні двері, як свідчать історики, були виготовлені за Юстиніана з деревини Ноєвого ковчегу, у 1204 році вкрадені хрестоносцями. Зараз там стоїть копія.

Двері замикаються на автентичний кований замок XVIII ст. Я придбав його за безцінь в стані лому, майстерні руки одного доброго чоловіка дали йому нове життя.

🔶 У стіни храму вмуровано 10 старовинних глечиків. Це – практика давньоруських архітекторів, для збільшення резонансу та покращення акустики в храмі.

 Хрест, що вінчає храм, – копія хреста VI ст. із баптистерія у Равенні. Викований вручну волинськими ковалями.

🔶 Запрестольний хрест повторює пропорції хреста, зображеного в апсиді храму св. Ірині (Миру) у Константинополі (храм IV ст., зображення хреста – періоду іконоборчества).

🔶 Запрестольний Хрест виготовлений із мореного дуба – деревини дуба, що кілька тисяч років пролежала у воді або болотяній місцині і природньо набула темного кольору. На Хресті немає зображення Розпʼяття так, як це було поширене у перше тисячоліття християнства. Хрест – знамено перемоги, він порожній, бо Розіпʼятий – Воскрес!

🔶 Над входом у храм – зображення Синайського Пантократора – енкаустичної ікони VI ст. – найдревнішої з тих, що збереглися, ікони Спасителя.

У Престол під час освячення було покладено мощі мучеників I–XX ст.:

🔶 Мучениці Фотинії Самарянки (І ст.);

🔶 Преподобномученика лаври св. Сави (VII ст.);

🔶 Преподобномученика лаври св. Феодосія (VII ст.);

🔶 Священномученика Фадея Успенського (XX ст.).

🔶 З мощами Єрусалимських преподобномучеників була цікава історія. Більш ніж десять років тому, Екзарх вл. Михаїл ще був архімандритом на Криті. І ось одного разу закликає його до себе владика – митрополит Ієрапетри і Сіттії Євгеній (нині покійний), дає мощі і каже: «Як станеш архієреєм, будеш святити церкву, то положи ці мощі в її Престол». Тоді ще ані думки, ані ідеї будівництва храму не було, та й владика Михаїл служив собі спокійно, навчався і ставати архієреєм не збирався. І ось через понад десятиліття владика, згадавши цей заповіт, виконав його.

🔶 В мармуровій підлозі вівтаря вмонтовано елемент мармуру з давньохристиянського храму VI ст. у Сіде.

🔶 Храм посвячений на честь бесіди Христа із Самарянкою. Престольне свято – у пʼяту неділю після Пасхи. Це – єдиний у світі храм із такою посвятою: саме на честь події – діалогу Спасителя з жінкою-самарянкою. Церковне передання свідчить, що співрозмовницю Христа звали Фотинією. Вона стала проповідницею Євангелія і закінчила своє життя мученицькою смертю в Римі. 

Анна МОВ'ЯК