Глядачі дарували оплески очільнику Горохівської громади Вікторові Годику та підприємцю Володимирові Дубцю.
На Волині в Горохові на честь Дня музики відбувся незвичний концерт (Фото)
Війна болить усім, але жити треба попри всі її жахіття. Лихоліття закінчиться, і наша країна, її мешканці не повинні втратити освіченість, духовність, культуру – таким був лейтмотив мистецького дійства, що відбулося в Горохові напередодні Міжнародного дня музики
«…Талановиті люди є в кожній хаті»
Ідея порадувати горохівчан новим духовним дарунком, від котрого їм стало б світліше на душі, належить директорці Горохівської музичної школи Оксані Цехош. Запрошення побути артистом на цьому заході отримали всі, хто колись навчався в музичних школах, мріяв стати музикантом, або просто дотепер обожнює співати, декламувати чи … аплодувати митцям.
У невеликому Горохові вісті про бранч (в Європі – приймання їжі, що об’єднує сніданок і ланч) швидко дісталися кожного дому. Щоправда, до іншомовного терміну пані Оксана та її колеги з високою нотою натхнення додали прикметник «музичний»…
– А в нашому Горохові талановиті люди є в кожній хаті. Для них цього дня ми зробили сценою все подвір’я музичної школи, сподіваючись на повний аншлаг, – розповіла Оксана Цехош про народження нової традиції.
Вона також не приховала, що сміливців презентувати свій талант перед велелюдною публікою спершу було небагато: хтось переймався, що не впорається з хвилюванням, інші відмовлялися, бо, мовляв, не зможуть пригадати тонкощів гри на улюбленому інструменті...
Одним із перших виступити зголосився … Горохівський міський голова Віктор Годик. Три роки тому цей нині 48-літній лідер громади поставив собі за мету навчитися грати на саксофоні. Сказав тоді, як зав’язав, – і до війни подарував місту на іменини улюблену мелодію. Музикує й тепер на благодійних концертах у міру можливості, зважаючи на зайнятість.
– Я ж уже – в третьому класі! – пожартував мер на музичному бранчі, віддавши данину поваги рокам, протягом яких дружить із саксофоном і почувається своїм у кожному товаристві музикантів.
«Ви подарували нам щось неймовірне…»
Доки артисти хвилювалися, на стільцях за столиками та лавчинах глядачів більшало на очах. Виступи представників різних професій, студентів, пенсіонерів прийшли й приїхали послухати гості різного віку, які розуміють високу силу, ціну, вагомість мистецтва. Глядачі дивувалися, захоплювалися, приязно усміхалися, відкриваючи для себе нові таланти у знайомих людях! Аплодували не лише їх сценічній щирості, старанню, натхненню, а й відвазі постати перед публікою, без якої не відбувається жоден митець. А ще – наполегливості студентки Лади Марцинковської. Рік тому дівчина настільки захотіла навчитися грати на скрипці, що вже виконує на цьому інструменті мелодії, які вивчають п’ятикласники музичних шкіл.
Три роки тому лідер Горохівської громади поставив собі за мету навчитися грати на саксофоні. Сказав тоді, як зав’язав.
Підприємець Володимир Дубець не приховував, що давно не грав на акордеоні, та поклику душі знову взяти його в руки не перечив. Лікарка Вікторія Кусевич ностальгує за бандурою, проте цього разу горохівчани почули ще і її чудовий солоспів.
Технічний працівник школи Руслана Дацюк разом із Андрієм Дацюком та подругами – Тетяною Дацюк і Катериною Радванецькою були красивими в дзвінкому триголоссі. Брати Валентин і Віталій Телеглови, завгосп
Володимир Третяк із задоволенням пригадали, як вигравали на трубі, Дмитро Щебетюк і Леонід Вітюк – на барабанах. А переселенець із Рубіжного на Луганщині Дмитро Мухтаров досі грає на гітарі. Учасником дійства став і начальник відділу культури Горохівської міської ради Олександр Шепшелей.
Поміж тим усі спілкувалися, ділилися радістю й смутком, мріями про мир. А про те, щоб слово «бранч» не втратило свого головного значення, потурбувався колектив власниці закладу харчування «Big Family» Ольги Краков’як: всім вистачило смачних смаколиків, чаю, кави, соків…
Стати дійству традиційним щиро побажали громадський активіст Леонід Кравчук, директорка Горохівського психоневрологічного інтернату Юлія Ковальчук, інші гості.
– Ви зробили для всіх нас щось неймовірне, невимушене й незабутнє, – дякувала організаторам, переповідаючи почуття присутніх, Тетяна Веремчук, яка експромтом прочитала вірш Ліни Костенко.
P.S. На музичному бранчі попередньо зібрали для ЗСУ 2850 гривень.
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
