У Рівному лікарі боролися за життя невакцинованої дівчинки, яка захворіла на кашлюк

Це зробило її особливо вразливою до хвороби. Їхній досвід — це важливе нагадування про важливість вакцинації та небезпеку кашлюку для найменших дітей.

Про це інформує Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб.

Кашлюк особливо небезпечний для немовлят, оскільки їхня імунна система ще не зміцніла, а перше щеплення роблять лише у 2 місяці після народження. Найважчі симптоми включають судомний кашель, який може призвести до зупинки дихання та нестачі кисню в мозку.

Мама дівчинки Наталя поділилася своєю історією боротьби за життя доньки.

Наталіє, розкажіть кількома словами про вашу родину.

Звичайна родина. У нас із чоловіком троє дітей. Сину Андрію 12 років, а двоє доньок ще маленькі. Богдані два роки, а Вероніці рік.

Чи вся ваша сім’я та друзі вакциновані?

Зараз у мене всі діти вакциновані. Я теж робила щеплення. Чоловік ревакцинувався, а я ревакцинацію для дорослих пропустила. Якщо говорити про ставлення до вакцинації, то переважно у всіх воно позитивне. Лише є одна подруга, яка була проти. Вона вважає, що вакцинація не потрібна, у дітей повинен виробитись імунітет природно. Але після того, як захворіла моя Вероніка і як важко перенесла хворобу, вона задумалася про щеплення.

Як ви зрозуміли, що у Вероніки кашлюк?

Ми не одразу зрозуміли, що це кашлюк. Коли Вероніка захворіла, їй було 2 місяці. Спочатку кілька днів була температура 37,3-37,5. У наступні дні вона спала до 36,7–36,8. Загалом симптоми були схожими на звичайне ГРВІ: нежить, легке покахикування, такий «кхик» – дуже легесенький. Лікарі так і поставили діагноз ГРВІ. Щеплень проти кашлюку на той момент у Вероніки ще не було.

Як з’ясувалося, що це не ГРВІ?

Кашель. Поступово він змінився. Став сухим і дедалі сильнішим. Після відвідування сімейного лікаря ми отримали новий діагноз – бронхіт. Але дитина на прийомі не кашляла. Нам прописали антибіотики, але не допомогло. Через п’ять днів результату теж не було. Довелося повертатися в лікарню.

Там уже була інша лікарка, бо наша сімейна пішла на лікарняний. Вона почула кашель Вероніки, побачила, як вона задихається, і дійшла висновку, що це не бронхіт. Виписала суспензії для зупинки спазму кашлю, і сказала прийти на обстеження знову. Призначене лікування не допомагало і ми прийшли до лікаря вже через день.

Вероніці ставало все важче відкашлятися, вона червоніла, мала сльози та соплі. Це страшний кашель. Наскільки пам’ятаю, це був 10-й день хвороби – і тоді лікарка сказала нам, що це кашлюк, хоч і не підтвердила діагноз. Також додала – якщо стане гірше, треба буде їхати у стаціонар.

Що трапилося далі?

У ту саму ніч у Вероніки відбулася перша серія закашлювання із зупинкою дихання. У мене на очах дитина почала синіти і задихатися десь о третій годині ночі. Я вибігла з нею на вулицю, це була осінь – майже рік тому. Вона ніби відкашлялася, почала дихати знову, а ми з чоловіком одразу зібрали речі та поїхали до лікарні. Коли ми приїхали, дитина не кашляла, горло не червоне, температури не було.

Лікарі не одразу навіть зрозуміли, чому ми приїхали. Після моїх пояснень нас поклали у пульмонологічне відділення. Ще через певний період також визначили, що це кашлюк. У Вероніки щеплень проти кашлюка не було, навіть першого. Ми ходили на вакцинацію якраз у два місяці, але на той момент вона вже кашляла, тому лікар відклав вакцинацію. У старшої дочки та сина були зроблені всі щеплення.

Крім того, за допомогою тестів визначили, що у Богдани, як і в інших членів сім’ї, теж кашлюк.

Як у лікарні допомогли Вероніці?

У відділення інтенсивної терапії Вероніку перевели, коли вона почала задихатися. Там прописали антибіотики. У палаті були тільки ми. Нам сказали, що дитині потрібен спокій, тиша і прохолодне приміщення, щоб не загострився кашель. Загалом у відділенні інтенсивної терапії ми пробули 2 тижні.

Прогнози лікарів щодо Вероніки були невтішними – саме у той період у лікарні загинуло немовля від кашлюка. Вдень і вночі були напади із зупинками дихання. Вероніка не справлялася зі слизом, який відходив, тому її забирали і відсмоктували слиз. У перші дні напади ставалися по 7-8 разів за ніч, а потім по 2-3. Навіть після виписки з лікарні ще пів року дитина кашляла.

А яким був перебіг хвороби в інших членів сім’ї?

Загалом заразилися кашлюком, мабуть, усі. Згодом я зрозуміла, що першим у мене захворів син і він приніс це в хату. Я не знала, що це кашлюк, бо він вакцинований, і кашлюк збігся з сезонною алергією. У нього була температура 37, легкий кашель, незначний нежить. Потім, думаю, захворіла я – теж був нежить і кашель. У Богдани перебіг хвороби був легким, схожим на ГРВІ. За 5 днів усе пройшло, тільки носа промивали.

Чоловік, до речі, за пів року до цього був ревакцинований від кашлюку, тому ми не зрозуміли, він хворів чи ні.

Як вплинув кашлюк на повсякденне життя?

Довелося відкласти активне життя та ізолюватися. Усе це було доволі важко. Але важливо було, щоб Вероніка не підхопила супутніх ГРВІ та інших інфекцій, бо лікарі сказали, що кашель вертається у невакцинованих дітей, які перехворіли.

Пів року ми жили в ізоляції, їздили в ліс сосновий, дихали повітрям. Нам було важливо щоб ні діти, ні ми, дорослі не принесли супутньої інфекції в сім’ю.

Кашель був страшний. Люди, коли бачили, як Вероніка кашляє, навіть оберталися на вулиці, лякалися, хоча це вже був не такий сильний кашель, як на початку.

Чи вакцинували ви дитину після одужання і коли?

Через чотири місяці кашель у Вероніки вже був менший, а напади рідші, – але все ще були. Ми вакцинували її у шість і сім місяців. Реакція на щеплення була незначною– температура 38,2, яку ми досить швидко збили.

Щоб ви хотіли сказати іншим батькам, що вагаються вакцинувати дітей?

Хочу сказати, щоб батьки не грались зі здоровʼям: ні дітей, ні своїм. Я нікому не побажаю того, що ми пережили. А вакцинація запобігає інфікуванню та тяжкому перебігу хвороби.І користуючись нагодою, хочу ще раз подякувати лікарям міської дитячої лікарні міста Рівного, які допомогли врятувати Вероніку.

Вакцинуйте дітей за Національним календарем профілактичних щеплень проти 10 небезпечних інфекцій. Для цього звертайтеся до свого сімейного лікаря, педіатра чи найближчого закладу охорони здоров’я.

Дорослі також мають вакцинуватися, зокрема, робити ревакцинацію проти правця та дифтерії кожні 10 років. А якщо ви пропустили планову вакцинацію, зверніться до свого сімейного лікаря і він складе для вас індивідуальний графік щеплень із дотриманням мінімальних інтервалів.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: У місті на Волині в медзакладі оновили терапевтичне відділення (Фото).