Чому не тим кричали «ганьба»?

Зрозуміло, дуже хочеться ходити в кафе, ресторани і на концерти, наче війни немає.

Зрозуміло, дуже хочеться платити податки по мінімуму і купувати нові автівки, наче війни немає.

Зрозуміло, дуже хочеться мірятись рейтингами і готуватись до виборів, наче війни немає.

Але є одне але. Війна є.

І оцінка будь-яких дій має відбуватись не у вакуумі, а з врахуванням цього фактора. Основного фактора.

Так, візити і рейди ТЦК можуть відбуватись для окозамилювання і демонстрації роботи. Але вони стали реальністю тільки тому, що в країні проблема з мобілізацією, яка загрожує програшем у війні.

Так, підвищення податків може вважатися недоречним на фоні великої корупції, але воно потрібно для фінансування армії, без якого ми можемо програти війну.

Так, у демократичній країні потрібні вибори. Але вони – неможливі, поки йде війна.

Наші західні партнери фінансують половину українського бюджету, рятуючи нас від шаленої кризи й зубожіння, справжнього зубожіння, які мала б принести війна. Але таким чином вони зробили і «ведмежу» послугу українському суспільству. Бо завдяки грошам Заходу в українському тилу ситуація – прекрасна, і є економічним дивом як для ситуації з війною. І є величезна спокуса жити так, наче нічого не відбувається, і ставати лишень диванним вболівальником за збірну ЗСУ.

Хочеться розмірковувати про підтримку економіки і оцінювати податкові новації за їх впливом на економіку. Запитуючи при цьому в держави: «А чи підняття податків буде стимулювати українську економіку?». Забуваючи, що це вторинне на фоні війни…

Не про стимулювання економіки треба думати в першу чергу. Так, наче в нас зараз мирні часи. І так, наче всі забули про слабку інституційну спроможність держави, про яку всі чудово знали до війни. І що багатьом це дуже подобалось.

Завдяки грошам Заходу в українському тилу ситуація – прекрасна, і є економічним дивом як для ситуації з війною. І є величезна спокуса жити так, наче нічого не відбувається.

Гроші Заходу тримають нас на плаву. Київ наповнений конференціями і концертами, на театральні події неможливо знайти квитки, а зарплати в приватному секторі стрімко зростають. І це викривлює реальність. Змушує забувати про ризики, про які забувати не можна. Відсторонюватись від реальності. Міряти все категоріями мирного часу. Бо життя ж – мирне, коли ракети не летять. Але до ракет швидко звикають, новини про фронт вчаться ігнорувати. І от вас вже непокоїть, що влада переглядає податкові правила гри найбільше.

Але важливо розуміти, що це – викривлена реальність. Що десь поряд є багато людей, які втратили все. І в будь-який момент часу кожен киянин чи вінничанин може опинитись на їхньому місці. Чомусь дуже швидко забули про емоції лютого 2022 року…

І, може, тоді ні в кого не виникне бажання кричати «ганьба» людям, вдягненим у форму ЗСУ (як це було у Києві після концерту «Океана Ельзи», коли військовослужбовці ТЦК і СП перевіряли документи в чоловіків призовного віку. – Ред.). Бо, завдяки таким людям, ви можете ще жити ваше найкраще життя. А вони це роблять не тому, що хочуть, а тому, що українці, багато українців, не виконують закон і «забувають» прийти в ТЦК.

Всі ці бусифікації і рейди є наслідком неповаги до закону в українському суспільстві. Це було нашою проблемою до війни, це буде нашою проблемою після. І це є причиною багатьох проблем зараз. Але чомусь «ганьба» людям, що не виконують закон, в Україні ніколи не кричали…

Сергій ФУРСА, інвестиційний аналітик Dragon Capital.

---

Коментарі

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, народний депутат України:

– Я розумію, коли ТЦК перевіряють документи перед дорогими ресторанами і магазинами. Я це підтримую. Має бути у суспільстві справедливість і рівність. Але масові облави на концертах українських виконавців – свинство, спрямоване і проти української культури, і проти української армії. Не дивуйтеся потім російській попсі і мові на вулицях Києва, зрадникам і колаборантам та збільшенню втікачів через Тису.

Микита ПОТУРАЄВ, народний депутат України:

– Ні, я не вважаю перевірку документів після концерту «Океану Ельзи» загрозою для української культури. Так само, як і після будь-якого публічного або масового заходу. Так само, як не вважаю загрозою для української економіки перевірки документів у барах чи клубах. Більше того – я вітаю такі перевірки, і вважаю, що вони мають бути наскрізними і постійними. І всі мають про це знати.

Аліна МИХАЙЛОВА, вдова загиблого Героя України Да Вінчі:

– І це ті самі люди у 2022-му молили: «Сонечки, зайчики, спасіть нас від росіян», а в 2024-му кричать: «Ганьба поліції»?

Читайте також: Адміністраторці Telegram-каналу з локаціями роботи ТЦК світить до 8 років за ґратами.