«Якщо Україна зазнає невдачі, нас усіх уб’ють – або відразу, або поступово»

Віктор ТРЕГУБОВ, воїн ЗСУ, журналіст, про розмови щодо «заморозки» війни під певні гарантії:

 «Всі ці розмови зводяться до єдиного питання: чи готові будуть держави-гаранти в разі повторення росією агресії включитися у війну на боці України. Відповідь – ні.
Таким чином, жодних гарантій бути не може. Це значить, що «замороження» ситуації стане лише паузою перед новою війною. У росії більше шансів скористатися цією паузою для відновлення, ніж у нас – банально тому, що війна, за виключенням Курщини, не на їхній території йшла. Отже, цей сценарій зробить лише гірше».

Олексій ГОЛОБУЦЬКИЙ, політолог, про опитування в росії, згідно з яким, якби путін прийняв рішення припинити «конфлікт» прямо зараз (зберігши при тому захоплене), його підтримали б 72% росіян:

 «Вмирати за чужу землю росіяни вже не хочуть, однак саму чужу землю ще хочуть… За ефективної, а не як тепер, підтримки союзників, – путіна, ймовірно, можна буде дотиснути до весни мінімум на повернення окупованих територій Запоріжжя, Херсонщини й Харківщини. А Донбас і Крим залишити демілітаризованими підмандатними ООН територіями без остаточного статусу (в Україні вони будуть числитися як українські суверенні, в конституції рф – як російські до наступного етапу, бодай через 20–30 років)».

Урсула фон дер ЛЯЄН, президентка Єврокомісії, розкритикувала Угорщину та її прем’єр-міністра Віктора Орбана через перешкоджання у наданні допомоги Києву:

 «Деякі політики всередині нашого Союзу, і навіть у цій частині Європи каламутять воду в нашій розмові про Україну. Вони звинувачують у війні не загарбника, а жертву, не жагу до влади путіна, а жагу до свободи України. Тому я хочу запитати в них: «Чи будете ви коли-небудь звинувачувати угорців у радянському вторгненні 1956 року? Чи звинуватили б ви коли-небудь чехів у радянських репресіях 1968 року? Відповідь на ці питання дуже чітка: поведінка кремля тоді була незаконною і жорстокою. І поведінка кремля є незаконною і жорстокою сьогодні».

Юрій ФЕДОРЕНКО, капітан ЗСУ, командир батальйону ударних безпілотних авіаційних комплексів «АХІЛЛЕС» 92-ї ОШБр імені кошового отамана Івана Сірка, про те, за що воює:

 «Якщо Україна зазнає невдачі, нас усіх уб’ють – або відразу, або поступово, це треба розуміти. І наші сім’ї в тому числі. І той, хто зараз ходить, думає: «Мені тут немає значення, чи жовто-блакитний прапор, чи … «аквафреш» – його теж перемелють – так працює росія, так працює російська імперія. Тому ми виборюємо право на життя».

Андрій ЛЮБКА, письменник, подякував гурту «Океан Ельзи» з нагоди його 30-річчя:

 «Дякую за те, що не стали співати російською і загалом не скурвилися. Дякую за приклад того, що українська культура може бути успішною і збирати стадіони, а україномовний співак може бути харизматичним, сексуальним і заможним. Дякую за громадянську позицію в «найтемніші» моменти історії. Дякую за те, що ніколи не лізли у «жовту пресу». І насамперед дякую за музику, яка так точно описує нас, наш час і нашу країну.

«Дякую тобі за то, шо ти завжди зі мною…».

Андрій МАГЕРА, правник, про публікації у західній пресі, що Президент Володимир Зеленський розглядає можливість проведення виборів у 2025 році: 

 «Поки триватиме воєнний стан, жодних виборів бути не може... Йдеться не про якісь механічні дії – виготовити бюлетень, вкинути його, порахувати – йдеться про цінності. А вони включають принцип вільних виборів, можливість вільно пересуватися країною, проводити збори, мітинги, виборчу агітацію, діяльність політичних партій. Мають бути й рівні можливості для всіх кандидатів, не має бути «Єдиного марафону». І, нагадаю, такий виборчий процес згідно із законом повинен тривати 90 днів. Тобто має бути створено повноцінні умови для виборів. Якщо не буде дотримано відповідних цінностей і принципів, то говорити про легітимність цих виборів не доводиться. Інакше між нами і білоруссю лукашенка не буде жодної різниці».

Валерій ПЕКАР, публіцист, про мирні переговори:

 «Від України зараз вимагають поступитися територіями (й людьми), можливим членством в НАТО, різними іншими речами (на кшталт статуту російської мови або щось нове придумають). Натомість росія не готова поступитися нічим. Захід не готовий поступитися нічим, не готовий фінансувати переозброєння під час нетривалого миру, не готовий дати якісь безпекові гарантії. Це – не мир, це – визнання поразки, бо перерва триватиме недовго, й переозброєна російська армія рушить далі».

Сергій СТЕРНЕНКО, активіст та волонтер, вважає причинами поразок українців на фронті  неправильну структуру командування, «дроблення сил»:

 «Бували випадки, коли у нас в обороні сил було більше, аніж у росіян під час наступу, але ворог досягав успіху, бо ми не мали нормальної взаємодії та зв'язку між численними «організмами». Який вихід? Перехід на дивізійну систему, про що вже багато авторитетних військових говорили публічно. Великі з'єднання дозволяють військам діяти на ширшому фронті як єдиному цілому, забезпечувати кращу розвідку, розподіл сил та засобів та навіть проводити обмежені, але ротації. Власне, саме це роблять росіяни, які відмовилися від концепції  батальйонних тактичних груп та повернулися до дивізійної системи».