Безумство на межі… дебілізму

Ми провалюємо мобілізацію через абсолютну відсутність єдиного вектора.

Як може одна держава йти у бік «нам потрібні солдати на фронт» і водночас – «забронюймо всіх, кого можна, і особливо, кого не можна»? Це ж – безумство на межі дебілізму.

У нас є мобілізаційний резерв – наприклад, 5 мільйонів людей (підрахунок Texty.org.ua). Ми щодня його вичерпуємо, зменшуємо – і робимо це спрямовано та навмисно!

Не побороли корупцію у МСЕК та ВЛК – вважай, ще тисяча (або більше) здорових чоловіків за гроші щоденно отримують свідоцтво, яке дозволяє їм не йти у військо.

Не побороли корупцію в міграційній службі, у прикордонних службах – ще, вважай, сотні людей на день виїжджають (вибігають, випливають) і не повертаються.

Держава закрила півтора – а може й більше – мільйона людей від мобілізації як заброньованих, як «критичну інфраструктуру». І ми чудово розуміємо, що більша частина з них працює на підприємствах, які не є критичними в жодному трактуванні цього терміну. Це – магазини будматеріалів, це – ігорний, мати його, бізнес, це – торгівельні мережі, це – футбольні й не тільки клуби, чиї власники зуміли «домовитись» – за гроші чи на власних зв'язках. Скільки це з 1,5 мільйона заброньованих? Я – не знаю.

У моєму «улюбленому» департаменті поліції охорони, про який я вже писав, – 16 000 людей. На військовий лад – чотири бригади, всі заброньовані. А є ще й інші департаменти в Нацполіції, є воєнізована охорона «Укрзалізниці», є судова охорона... Ще є перераховані вище заброньовані приватні бізнеси у величезній кількості.

Посил від держави «за «бабки» в армію можна не ходити» звучить хіба що не вголос.

А ще ми впевнено йдемо курсом на «економічне бронювання» (читай – легальний «відкуп» від армії), який ще більше зменшить наш мобілізаційний резерв. Тобто ми, як держава, системно робимо все, аби якомога менше людей в країні навіть теоретично можна було б мобілізувати.

Водночас ми витрачаємо колосальну енергію (та маємо величезне зростання «дизморалі») через те, що тягаємо по вулицях людей по одному. Це – банально неефективно.

І ще більш неефективно, зважаючи на те, що держава розмовами про «економічне бронювання» і неефективною боротьбою з корупцією фактично підштовхує потенційних мобілізованих бійців не готуватися до боїв, а шукати «варіантів ухилитися».

Тому що посил від держави «за «бабки» в армію можна не ходити» звучить хіба що не вголос.

Держава має зараз, сьогодні, вже вчора показати, що вона збільшує мобілізаційний резерв, а не зменшує. Це, в першу чергу, – максимальне зняття «броні» та покарання тих, хто «бронював» за гроші. Це, в ту ж першу чергу, чітка заява про те, що ніякого «економічного бронювання» не буде. І – знову в першу чергу – максимально ефективна боротьба з корупцією всюди, де за  «бабки» скорочується наш мобілізаційний резерв.

Так, все це – в першу чергу. Другої черги тут немає. Якщо ми не виконуємо першу, то другу будуть досліджувати історики у світі з іншими кордонами України на політичній мапі.

І це – у кращому випадку. У гіршому – і мапа, і світ обійдуться без нас.

Юрій ГУДИМЕНКО, громадський активіст, політичний діяч, лідер Руху «Демократична Сокира», блогер, телеведучий, публіцист, учасник війни з росією.

Читайте також: У волинському ТЦК пояснили особливості мобілізації українців, яким понад 50 років.