У перші дні війни з Києва втекла майже вся влада

На жаль, це – правда. Починаючи від уряду, який майже в повному складі виїхав у Івано-Франківськ, Тернопіль та Львів, включно з великою частиною керівництва Офісу Президента, Нацради з ТБ, ДБР і прокуратурою, які з лижними палицями до травня гуляли десь карпатськими схилами. Й деякими депутатами, яких доставляли на 20-хвилинні засідання спецпотягом із Закарпаття. Іноді ми ще й чекали на відкриття сесії, бо спецпотяг запізнювався. Урядові будівлі стояли порожніми, а ми не могли додзвонитися до деяких міністрів, які втаємничено відповідали, що вони – не в Києві. Це все – правда.

Тим більше ціную тих колег із різних фракцій, які в ті важкі дні залишалися в столиці, допомагаючи її мешканцям і ТРО.

Андрій Мотовиловець зі «Слуг», Юлія Клименко з «Голосу», Андрій Кожемʼякін із «Батьківщини»… Всі ми тоді переймалися допомогою евакуаційним потягам і розвозили гарячу їжу по блокпостах, розшукували бронежилети, чим могли, сприяли новоствореним батальйонам. І можемо поіменно розповісти, хто в ті дні, коли вулиці Києва були порожніми, залишався тут.

Яна Зінкевич і її «Госпітальєри» безстрашно їхали в найгарячіші точки вивозити поранених.

Чоловіки – депутати «Європейської Солідарності» – брали участь у чергуванні на блокпостах, а героїчний 206-й батальйон тоді «квартирувався» на Лаврській (в офісі «Європейської Солідарності». – Ред.). Мені заважали милиці й зламана нога, але, чим могла, допомагала по господарству і на кухні нашого офісу, який тоді щодня готував обіди для сотень і тисяч людей.

В численних інтервʼю про перші дні війни Зеленський і його соратники теж не приховують, що в лютому – березні бункер був напівпорожнім.      

В численних інтервʼю про перші дні війни Зеленський і його соратники теж не приховують, що в лютому – березні бункер був напівпорожнім. Й довіру Зеленського зберегли ті нечисельні соратники, які залишилися й переїхали  туди. Мені іноді навіть шкода Президента Зеленського, частина команди якого тоді втекла у Львів. А дехто, хто тоді жував «Мівіну» і відстрілювався з-за штор, втекли вже зараз – як Арестович.

Хочу ще раз подякувати героїчній 72-й бригаді, 206-му, 112-му й іншим батальйонам ТРО, які врятували Київ і звільняли навколишні міста й села. Ніколи не забуду дзвінки Тетяни Чорновол, яка зі «Стугною» березень пролежала на позиції біля Броварів, знищуючи ворога. Честь знати багатьох захисників Києва – особлива.

Й для нашої команди дійсно було дуже важливо в ці буремні березень – квітень бути в Києві, допомагати ЗСУ й теробороні, робити все, що було в наших силах, аби ворог відступив.

І так, міністри, «репресивні органи», велика частина різних органів влади повернулися в Київ у травні. Тому дивно, що для когось це стало відкриттям. Й це – гіркий і страшний урок для всіх, хто не вірив у велику війну й не готувався до неї.

Також я хочу подякувати тим нардепам з рідних фракцій, які в ці важкі місяці й роки залишалися в рідних містах, допомагаючи військовим і цивільному населенню. Йдеться про Харків, Запоріжжя, Дніпро, інші міста, які щодня страждають від російських атак. Я ціную цю позицію своїх колег.

Слава ЗСУ! Доземний уклін усім воїнам, які звільняють українську землю. Світла памʼять усім загиблим. Так боляче знати, скільки друзів поклали життя за Україну.

Ірина ГЕРАЩЕНКО, народний депутат України, фракція «Європейська Солідарність».

Читайте також: Коли чиновники крадуть мільйони, кожен українець отримає 1 тисячу гривень.