На двох хуторах на Волині залишилися 6 жителів (Відео)

Станом на жовтень 2024 там залишилося 6 жителів, які мешкають далеко один від одного. Як розповів староста Будківського старостинського округу Сергій Ліщук, хутори Ковлі та Нивки розміщені між 4 селами.

Про це пише Суспільне.

«На хуторі Ковлі є два житлових будинки, де є мешканці і поблизу є ще один хутір, ще два жилі будинки — на хуторі Нивки. У 2006 році на хуторі Ковлі було 9 житлових будинків, де проживали люди», — зазначив староста.

Наймолодшому жителю двох хуторів — 27 років. Один із найстарших — 85-річний Дмитро Захарчук. Зі слів чоловіка, він прожив на хуторі Ковлі усе життя: 44 роки працював лісником, полишив роботу і пішов на пенсію лише 2 роки тому.

Щодня господар ходить у ліс по гриби, обробляє землю та тримає господарство і пасіку. Дмитро Петрович говорить: колись на хуторі було 92 хатини, нині тут живе він разом із дружиною Тетяною, за півтора кілометра від них — єдина сусідка.

«Живу серед лісу, серед гаю, живу і отдихаю. Я тут на цьому подвір`ї народився. Як я женився було 48 хат, а зараз 4, всьо...», — говорить пенсіонер.

Дмитро Захарчук хазяйнує у хаті поруч із лісом спільно із Тетяною Завірюхою.

«Є кінь, корова і Таня чорноброва», — жартує чоловік. Оселитися разом вони вирішили 14 років тому. Пенсіонери кажуть: удвох легше справлятися з буденними справами.

«В мене чоловік помер 4 травня 2006 року, а в Дмитра дружина померла 25-го травня. Онук мій каже: ай, бабо, бачу, що дід хоче забрати вас на хутір. Кажу – синочку, я нікуда не піду, але потім він у Київ поступив, я сама зосталася і переїхала», — говорить Тетяна.

На городі біля лісу Дмитро і Тетяна саджають картоплю та іншу городину. Біля хати мають пів сотні яблунь, тримають домашню птицю і худобу.

«Продукти свої держимо, і свині, і кури, і яєчко, своє, молоко, масло, сметана. Все своє. Також гречку сіємо, круп гречаних надерли, гречку маємо, рис», — додає Тетяна Завірюха.

66-річний Григорій Шнайдер у хутір Нивки перебрався із міста 15 років тому. Розповідає: разом із дружиною обробляють 15 соток городу, вирощують капусту, буряки, картоплю, гарбузи і навіть кавуни.

«Діти пороз`їжджалися, а ми тут. Маю корову, маю теля, маю овечок, гуси, кури, качки, — говорить господар. — Хліб печемо самі, в магазин по необхідне, а так м'ясо своє, молоко своє. 2,5 км на мотоциклом сів, переїхав, що треба купив і все. До автобуса 3 км, ходимо пішки».

Леонід Кубай виріс на хуторі Нивки, зараз мешкає у Києві. Пригадує: колись у школу до сусіднього села ходили майже сто дітей із цього хутора.

Раніше усі родини на хуторі були багатодітними. Зі слів Леоніда Кубая, діти починали ходити самі в ліс уже в семирічному віці та тяжко працювали. Чоловік говорить: молодь масово почала виїздити з хуторів у пошуках достатку, коли побудували атомну електростанцію на Рівненщині.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: На Рівненщині цілу ніч у лісі шукали чоловіка.