Як підвищити рентабельність вирощування сої

З року в рік соя стабільно залишається є однією з основних складових у структурі посівних площ України. Щосезону потреби у високоякісному зерні сої зростають, що в свою чергу стимулює аграріїв не тільки вдосконалювати, але й створювати конкурентоспроможні технології вирощування цієї зернобобової культури. Сучасні елементи агротехніки сої полягають у грамотно спланованій системі захисту та живлення рослин, а також у використанні природних факторів з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов конкретного регіону. Таким чином, знаючи все про вирощування сої, можна розкрити генетичний потенціал цієї культури і отримати максимально високий урожай зерна.

Основні вимоги

Соя віддає перевагу теплій вологій погоді та погано переносить сильне зниження температури. Рослинам потрібна середньодобова температура повітря не нижче 15 °С, щоб нормально рости і розвиватись. Під час проростання насіння температурний показник повинен бути в межах 15–20 °С, а в фазу цвітіння і дозрівання бобів — 18–22 °С. Рослини також здатні витримувати поворотні заморозки навесні, коли стовпчик термометра опускається до 1–2 °С.

При вирощуванні сої дуже важливо враховувати той факт, що це культура короткого світлового дня. В умовах скорочення дня рослини вступають у фазу цвітіння набагато раніше, але при цьому налив і дозрівання бобів затримується. А ось довгий світловий день навпаки — провокує більш пізнє цвітіння.

Крім того, соя вважається середньостійкою до посухи, тому легше переносить надлишок вологи, ніж посуху. Для нормального розвитку сої оптимальна вологість ґрунту повинна бути в межах 70–80%, повітря — 70–75%.

Також основні вимоги до вирощування сої полягають у правильному виборі культур-попередників, кращі з яких: ячмінь, озиме жито, озима та яра пшениця, кукурудза, картопля і овочеві культури. Після соняшника, суданської трави і бобових сою висівати не рекомендується.

Обробіток ґрунту

Найбільш перспективним вважається вирощування сої на окультурених, родючих, пухких, багатих гумусом та вапном ґрунтах, що легко прогріваються. Вони повинні бути досить вологоємними, з хорошим коренезаселеним шаром і достатнім запасом рухливих елементів мінерального живлення. Тому для даної культури найкраще вибирати каштанові, дерново-підзолисті і чорноземні ґрунти з рН в межах 6,0–7,0.

Солончаки, а також кислі і заболочені види ґрунту вважаються непридатними для вирощування сої.

Говорячи про передпосівний обробіток земельної площі під сою після зернових культур, слід зазначити, що для південних, східних і центральних регіонів України найкращим рішенням вважається лущення ґрунту дисковими лущильниками на глибину 6–8 см. Такий агроприйом сприяє збереженню післязбиральної вологи в ґрунті, а також допомагає боротися з однорічними бур'янами. 

Однак рентабельність лущення ґрунту залежить не лише від культур-попередників, а й від потужності агропідприємства. Якщо господарство має у своєму розпорядженні такі товари для ферми як дискові лущильники та борони, доцільно буде провести зяблеву оранку на глибину 20–25 см. За рахунок цього поліпшується розвиток кореневої системи та збільшується кількість корисних бульбочкових бактерій.

Весняні передпосівні роботи передбачають боронування ґрунту важкими боронами, за рахунок чого забезпечується закриття вологи. Після цього поле потрібно добре розрівняти. Щоб якісно підготувати поле під сою, його обробку необхідно розпочинати за 30–40 днів до посіву.

Посів насіння сої

Сучасна технологія вирощування сої включає такі основні методи посіву: 

• класичний з використанням зернової сівалки (міжряддя — 12,5–25,0 см);
• широкорядний (міжряддя — 70–75 см);
• вузькорядний (міжряддя — 35–38 см);
• подвійними рядами;
• смугами;
• No-Till;
• Strip-Till;
• з використанням зернової сівалки точного висіву.

Важливим є не лише метод посіву, а наявність рівного, злегка ущільненого і вологого насіннєвого ложа, яке забезпечує рівномірний висів насіння на глибину 2–3 см. Саме за рахунок цього вдається отримати дружні сходи і, відповідно, відмінний врожай зерна. У якості посівного матеріалу необхідно вибирати насіння великої і середньої фракції. Насіння також рекомендується обробити спеціальними протруйниками.

Приступати до посіву насіння сої можна з того моменту, коли посівний шар ґрунту прогріється до 8–10 °С і мине загроза поворотних заморозків. Стартом для посівних робіт може служити й поява перших сходів таких бур'янів, як редька дика, вівсюг і берізка.

Технологію посіву необхідно вибирати в залежності від рівня засміченості поля бур'янами. Так, на чистих і оброблених гербіцидами полях застосовують рядовий посів, що робить непотрібними дві–три міжрядні обробки. Рекомендована глибина загортання насіння — 3–4 см.

Методи посіву сої також визначаються ґрунтово-кліматичними умовами конкретного регіону. До загальних рекомендацій посіву відносяться:

• підвищення норми висіву насіння на родючих, добре забезпечених вологою ґрунтах;
• попереднє калібрування механічних та пневматичних сівалок під фракцію насіння, що висівається;
• рівномірний розподіл насіння по ділянці на однакову глибину.
• оптимальна відстань між рядами сої (не більше 70 см).

Догляд за посівами

Щоб отримати максимальний врожай, досвідчені аграрії рекомендують перш за все приділити увагу повноцінному живленню рослин. Найбільш доцільним для підгодівлі зернобобових культур і, зокрема, сої вважається застосування мікродобрив та гуматів. Ці засоби сприяють повноцінному росту та розвитку рослин, насичуючи їх усіма необхідними поживними елементами.

Також в основі правильного догляду за сходами сої лежить своєчасна боротьба з бур'янами. Для цього через 3–4 дні після посіву насіння, коли вже сформувалися «білі ниточки» бур'янів, необхідно провести боронування поля. Однак якщо до цього часу соя вступила в фазу вигнутого коліна, яка настає за 2–3 дні до появи сходів, боронування категорично забороняється.

Коли рослини сформують перший трійчастий листок і досягнуть 10–12 см у висоту, можна знову провести боронування, спрямоване на знищення бур'янів. Повторну процедуру необхідно здійснити після фази третього трійчастого листка. Надалі можна провести кілька міжрядних культивацій.

Протягом вегетаційного періоду сої зазвичай необхідно 2–4 міжрядних обробітків, останній з яких здійснюють до бутонізації рослин.

Крім того, для боротьби з бур'янами застосовують гербіциди, рекомендовані для використання відповідно до конкретної фази розвитку рослин. Зазвичай гербіциди проти дводольних бур'янів вносять після того, як посіви сої сформують 1–3 трійчастих листка. Обробки проти дводольних та злакових рекомендується проводити в фазу 5–7 листків (до початку цвітіння). Для цих цілей краще всього використовувати бакові суміші відповідно до спектру бур'янів, характерних для конкретного поля.

Коли з'являється третій трійчастий листок від застосування гербіцидів необхідно відмовитися. Їх альтернативою можуть стати механічні обробки поля.