Як зустрічали звільненого з полону військового медика у рідному Луцьку (Відео)

Після майже двомісячної реабілітації воїн вперше приїхав додому. Пережити полон допомогли думки про сім’ю та робота, а найбільше там, у неволі, сумував за рідною українською мовою.

Про це пише Суспільне.

27-річного лучанина місцеві діти зустріли з квітами та солодощами. Попри те, що повернення з полону для людини є великим стресом, розповів лучанин Дмитро Селютін, радий нарешті опинитися вдома.

«Можливо зараз я не відчуваю всього того, що могла відчути нормальна людина. Всі мої побратими, коли ми повертаємося, ще залишаємося там досить довгий час. Я все життя був російськомовний, навіть проживши на Волині, скільки років, я все одно залишався російськомовним. Але коли повернувся, я категорично сказав: «Ні», — сказав лучанин Дмитро.

Мама Наталія Ніколаєва чекала цієї зустрічі два з половиною роки. Востаннє її Дмитро був удома в липні 2021 року, коли приїжджав у відпустку до Луцька перед черговою ротацією.

«Все тремтить, але все буде добре. Головне він тут, вже в Україні. Це емоції! Ви знаєте, я досі ще не вірю, що Діма в Україні. Кажу: «Сина, що приготувати?» А він: «Мама, твій червоний борщ». Вчора приготувала, купила свинячі ребра, все як він любить — густий такий, ложка стоїть, булькає. Все добре!» — сказала лучанка.

Дядько Дмитра Денис Трохимович розповів, що це найбільш очікувана зустріч на когось за все його життя. «Дуже переживали, боролися, робили все можливе, щоб повернутися. Емоції зараз переповнюють, трошки мандраж такий», — каже чоловік.

Бабуся Дмитра Ірина Трохимович говорить, що онука вже бачила, але тепер, коли він вдома, хочеться бачити його постійно. «Дуже ми скучили за ним. Зараз все буде не так, як було, а набагато краще. Буде підтримка з боку батьків, дядька, братів, сестер», — говорить лучанка.

Менший брат Єгор на зустріч із Дмитром вирішив зробити сюрприз, одягнувши костюм ростової ляльки.

«Щоб було смішно, в першу чергу, позитивні емоції, звісно. Ото що йому в першу чергу зараз потрібно якийсь позитив отримувати. Сподіваюся, він посміється від душі», — зазначив хлопець.

На зустріч підготували коровай, банери з надписами «Щастя є — Діма вдома», жовто-блакитні прапори, кульки, а також прийшли колеги, одногрупники, сусіди та знайомі, які підтримували лучанку увесь період, коли її син був в полоні.

Усі разом — рідні, друзі, знайомі — чекали Дмитра біля будинку.

Одногрупниця Наталії Ніколаєвої Анна розповіла, що для матері експолоненого стрес нарешті минув, адже син — вдома.

«Ми страшенно раді від щирої душі! Вона така щаслива, просто сіяє, розцвіла, зовсім змінилася. Бо ж ми її знаємо ще з тих часів, як він був у полоні. За Діму ми раді, звичайно. Хай все в нього буде тепер добре, бо він заслуговує на це щастя, має тепер собі компенсувати ті роки, які він втратив», — сказала жінка.

Сусідка Діана розповіла, що для неї повернення Дмитра з полону — це символ того, що звідти повертаються і повертаються живими.

«Це навіть свого роду як воскресіння. Ото живий Діма, вдалося йому повернутися — жива Україна! Дасть Бог, всі наші хлопці будуть живі, і всі живі, і здорові повернуться додому», — зазначила лучанка.

Після зустрічі Дмитро з родиною спілкуватимуться та відпочиватимуть удома. Зі слів мами Наталії Ніколаєвої, там будуть і обійми, і сльози, і фірмовий борщ.

У російському полоні, зізнається Дмитро, його найбільше тримали думки про сім’ю та робота. Він розповів, що пережив багато, але війна для нього не закінчилася, тому далі планує допомагати військовим, котрі повертаються з полону.

Дмитро Селютін зазначив, що планує бути дотичним до інтеграційної служби та хотів би працювати з поверненими в Україну військовими та цивільними з російського полону.

«Я їх розумію більше, ніж інші і я хочу займатися цим. Адже дуже велика проблема зараз з поверненими хлопцями в плані того, що дуже багато хто їх не розуміє, не розуміє, як їм тут. Моя війна розпочалася в 19-му фактично і ще буде продовжуватись до тих пір, доки останній полонений, мій побратим, не повернеться з полону», — додав лучанин.

Дмитро Селютін — військовий медик, санінструктор 36-ї бригади морської піхоти. Родом із Луцька, де й проживав із сім'єю. Після закінчення медичного училища та після проходження строкової служби у Василькові Київської області пішов служити за контрактом.

До початку повномасштабного вторгнення у Дмитра була п'ята ротація на сході. 24 лютого 2022 року він був в селі Широкине на Донеччині. У полон РФ боєць потрапив 12 квітня 2022 року із маріупольського заводу Ілліча.

Під час боїв у Маріуполі разом із Дмитром була його собака Афіна, яка згодом загубилася. Більш ніж через рік, вже у 2023 році, мама Дмитра Наталія Ніколаєва відшукала собаку на Донеччині й через волонтерів змогла повернути її до Луцька.

13 вересня 2024 року під час чергового обміну полоненими Україна повернула 49 людей — військових та цивільних. Серед них — лучанин Дмитро Селютін, який провів у російському полоні 29 місяців. Нині, після звільнення й повернення в Україну, 27-річний Дмитро проходить реабілітацію.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ