Володимир Мороз: «Опікуватися водоймою не набридає ні влітку, ні взимку»;
Волинянин Володимир Мороз: «І посеред болота можна навести порядок»
Про мальовничий став неподалік села Скобелка в Горохівській територіальній громаді знає вся довколишня округа. Серед розмаю тутешніх полів і берегів невелике плесо манить до себе здалеку природною красою, а зблизька милує очі чистою водицею та доглянутими берегами. Наскільки нині ця місцина є улюбленою для відпочинку місцевих жителів та їхніх гостей, настільки важко повірити в те, що ще п’ять років тому на ній буяли зарості очерету
«можна гарно відпочити, не їдучи далеко»
Лад посеред болота в полі наважився навести місцевий мешканець Володимир Мороз. Тепер він – підприємець, голова Скобелківської громадської організації «Разом за власне майбутнє», депутат Горохівської міської ради, на балансі якої знаходиться водойма, пригадує з вдячністю людям, як починав реалізовувати свій задум.
– Я ж – «скобельчук», знаю з дитинства всі тутешні стежки, польові дороги, джерела, з яких хлібороби брали воду, йдучи на роботу в поля. Свого часу став дослухатися до бажання своїх старших і молодших односельців мати на території села бодай свою копанку, аби спокійно посидіти з вудкою, скупатися, гарно провести дозвілля з сім’єю чи просто хорошим товариством. Тоді й виникло бажання облаштувати для земляків зону дозвілля, з якої вони зачерпнули б максим енергії і затратили при цьому, далеко не мандруючи, мінімум часу, зусиль і грошей. Тодішній голова Горохівської районної ради Тарас Щерблюк порадив написати проєкт на облаштування такої зони відпочинку за співфінансування районної, сільської рад та громадської організації, яку я очолюю. З того доброго слова, мовленого в добру хвилину, задумана справа таки зрушила з місця.
«То очиська – страшиська, а руки все зроблять» – пригадалася мені під розповідь Володимира Володимировича мудра приказка. За його словами, зробити все задумане хотілося швидко й красиво, а головне – по-хазяйськи.
Першого року викопали став площею 0, 20 га й розчистили меліоративний рів (із технікою знову безвідмовно допоміг Тарас Щерблюк), відтак облаштували пляжну зону. На радість дітворі її зробили до пуття – під нахилом із крейди та піску, що дозволяє малечі безпечно купатися на відведеній мілині. Водночас на моріжку з’явилися акуратні бесідки, а у водойму запустили коропів, амурів, карасиків, товстолобів…
То очиська – страшиська, а руки все зроблять.
– Які маю я з того прибутки? Та – ніякі, все роблю власним коштом. І отримую величезне задоволення, коли бачу тут сім’ї, родини, друзів, – відповів на моє запитання молодий підприємець, фірма якого, до слова, спеціалізується на ремонті квартир та офісів.
«з кожним роком береги стають чистішими»
Ставок – то своєрідне захоплення Володимира Мороза, його спогади про дитячі роки, неабиякий привід приїхати додому з Луцька, де нині живе зі сім’єю. До слова, поза увагою цього мецената не залишається жодне побажання сільських освітян, якщо йдеться про щось потрібне гімназії чи дитячому садку. На чільному місці у цього «скобельчука» – потреби місцевої футбольної команди, якою він опікується разом із друзями – Дмитром Танчином і Олександром Якубовичем. А понад усе – всі запити, з якими до нього звертаються військовослужбовці.
Поміж тим підтримувати порядок на чималій території – задоволення, що теж вимагає часу, зусиль і грошей. Цьогоріч пляж знову насипали 25 тоннами піску, від весни до осені береги потрібно обкошувати щонайменше тричі. Безвідмовними помічниками в усіх тих справах Володимир Мороз назвав Романа Клекося і Миколу Олійника.
Володимир Володимирович зізнається, що першого року було дуже прикро за відпочивальників, які залишали після себе гори сміття далеко поза смітниками, за рибалок-курців, котрі розкидали навколо себе недопалки, за хуліганів, що вкинули у воду туалет, і браконьєрів-односельців із їхніми рибальськими сітками… Однак тепер господар адресує вдячність усім, хто почувався на березі ставка, як удома, бо «з кожним роком сміття стає менше й менше», і до прибирання людей теж довго просити не треба. Така порядність і, звісно, масовість, додають бажання реалізувати задумане сповна: згідно з дизайнерським проєктом, понад сільським плесом відведені місця для дитячого та волейбольного майданчиків, роздягальні, а також – декоративних насаджень.
– Все зробимо в мирі, в злагоді, в турботі за власне майбутнє, бо моя Скобелка – велике село, в якому багато молоді, і яке гідне усіляких гараздів, – переконаний Володимир Мороз.
«Ця публікація підготовлена у співпраці з Українською Асоціацією Медіа Бізнесу та за підтримки ЮНЕСКО, за фінансування народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і виклад фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені думки, які не обов’язково належать ЮНЕСКО та жодним чином не зобов’язують Організацію».
Читайте також: «Чому варто відвідати громаду на Волині, де є 5 озер».
